Відновлювана енергетика України втратила потужності, але зберегла амбіції

П’ятий місяць світ спостерігає, як постійні обстріли з боку рф знищують енергетичні об’єкти та критичну інфраструктуру України. Дії агресора спонукають залежні від російських енергоносіїв країни прискорити пошук рішень для власної енергобезпеки.

Єврокомісія розробила REPowerEU – план дій, який базується на підходах Європейського “зеленого” курсу та передбачає підвищення енергоефективності, збільшення споживання енергії з ВДЕ, розвиток водневих і біометанових технологій та перехід з газу на електрику.

Якщо ЄС має час на плановий перехід, то Україна вимушена оперативно реагувати на виклики війни, бо її енергосектор функціонує в умовах масштабного руйнування об'єктів теплової та електричної генерації. Втім, країна одночасно з поточними заходами розробляє план дій майбутньої відбудови енергетики, і робить це за принципами максимального забезпечення енергетичної безпеки та збереження довкілля.

Які головні напрями українського “зеленого” переходу, як експерти оцінюють роль відновлюваної енергетики у загальному міксі, її нинішній стан та що наразі гальмує цей рух – в огляді “Української енергетики”.

На Міжнародній конференції з відновлення України, яка відбулась у Лугано (Швейцарія) 4-5 липня, українська делегація представила масштабний План відновлення. Згідно із розрахунками української сторони, найближчі 10 років Україна потребуватиме 750 млрд доларів США на відновлення країни. При цьому на посилення енергетичної незалежності та впровадження “Зеленого” курсу знадобиться біля 130 млрд доларів США.

Серед основних принципів майбутнього відновлення президент Володимир Зеленський виділив дотримання екологічних стандартів та застосування "зелених" технологій.

Конкретизуючи заходи з майбутньої “зеленої“ відбудови у Плані відновлення, держава пропонує побудувати 3,5 ГВт гідроелектростанцій і насосних гідроелектростанцій, локалізувати виробництво обладнання для ВДЕ, такого як вітрові вежі, трансформатори, кабелі, електролізери, батареї. Крім того, у планах будівництво більш як 30 ГВт потужностей ВДЕ для виробництва H2 та розвиток виробництва біопалива.

Тему відновлення України у більш повному контексті, ніж “зелене” відновлення (Green Recovery), прокоментувала президентка аналітичного центру DiXi Group Олена Павленко. Вона акцентувала увагу на тому, що модернізація української економіки має спиратися на три важливі напрями: декарбонізація, енергоефективність та захист довкілля.

“Цей трикутник слід застосовувати до всіх проєктів, які будуть розроблені у рамках Національного плану відновлення. Йдеться не лише про проєкти в енергетиці, а й у сільському господарстві, промисловості, транспорті. А потім поговоримо про Green Recovery”, – вважає Олена Павленко.

При цьому експертка наголосила, що “зелене” відновлення країни потребує значно більше коштів, ніж проста реконструкція, тому наразі важливо визначити джерела зовнішнього фінансування.

“Ми побачимо, що після війни багато українських громадян опиняться за межею бідності. Вимагати від цих людей фінансування відбудови та модернізації України буде несправедливо, нереалістично. Уряди повинні знайти інші джерела, щоб допомогти Україні забезпечити “зелене” відновлення”, – підкреслила президентка DiXi Group.

Можливими джерелами фінансування “зеленого” відновлення можуть стати, вважає експертка, відшкодування збитків від агресора, кредити і гранти від ЄС, ефективні українські й міжнародні бізнес-проєкти в енергетиці та екології.

Україна на початку 2022 року мала амбітний сектор ВДЕ. Так оцінив стан галузі напередодні вторгнення росії керівник ДП "Гарантований покупець" Андрій Пилипенко під час експертної дискусії щодо нинішнього стану сектору ВДЕ та напрямів післявоєнного відновлення.

Він уточнив, що на той час обсяг інвестицій у сектор перевищував 12 млрд доларів США. Крім того, уряд працював над погашенням накопичених боргів перед виробниками відновлюваної енергії та напрямами подальшого руху.

Але з початком війни постало питання не розвитку, а збереження галузі, бо основні потужності опинились на тимчасово окупованих територіях півдня та сходу України. Щодня об'єкти енергетики, у тому числі “зеленої”, знаходяться під загрозою обстрілів по всій території України. Частина інфраструктури вже пошкоджена.

“Сьогодні 85% вітрогенерації знаходяться на окупованих територіях, або вимушені були зупинитися задля збереження турбін. На жаль, наразі пошкоджено п’ять турбін у Херсонській області, а фахівці не можуть туди потрапити через обстріли”, – навів сумну статистику Андрій Конеченков, голова правління Української вітроенергетичної асоціації (УВЕА).

При цьому фахівці вказують на дестабілізацію енергоринку. Падіння споживання електричної енергії під час війни спричинило її надлишок, що запустило процес обмеження генерації, в тому числі з ВДЕ.

Голова Української асоціації відновлюваної енергетики Олександр Козакевич оцінив падіння споживання електроенергії, як катастрофічне. Такі висновки експерт оприлюднив під час заходу щодо можливостей “зеленої” енергетики.

“У першу чергу, мова йде про промислові регіони. Всім відомі сумні наслідки Маріуполя та інших регіонів сходу та півдня України. Ми наразі говоримо про падіння споживання на 30-35% і, як наслідок, це впливає на ВДЕ”, – висловив стурбованість він.

Найбільше від системних обмежень страждають сонячні електростанції, уточнив Владислав Соколовський, голова правління ГС "Асоціація Сонячної енергетики України". За його оцінками, розрахунковий обсяг системних обмежень СЕС за березень-травень 2022 року становив біля 30% потенційної генерації, що дорівнює приблизно 2,5 млрд грн.

Крім цього виклику є ще ряд проблем, які ускладнюють роботу виробників електроенергії за “зеленим” тарифом, зазначила голова Всеукраїнської агенції інвестицій та сталого розвитку Юлія Усенко.

Головним тягарем для виробників сектору відновлюваної енергетики вона назвала неповну оплату виробленої енергії, бо наразі всі розрахунки за енергію з ВДЕ здійснюються за певними відсотками від “зеленого” тарифу.

Наступне складне питання: технічне обмеження генерації, що пов’язано з балансуванням. Найбільше від цього страждають сонячна та вітрова генерація, втім виробники з біосектору також отримують досить високі платіжки за небаланси. Експертка вважає, що в умовах неповної оплати за “зеленим” тарифом, це стане додатковим фінансовим тягарем для виробників енергії з ВДЕ.

Крім того, нагадала експертка, інвестори у сектор ВДЕ мають зобов’язання перед кредиторами, і таких проєктів в Україні чимало. Банківські установи поки що ставляться з розумінням, але не поспішають переглядати кредитні умови на більш лояльні.

Окремо Юлія Усенко вказала на паливну складову у проєктах біоенергетики, яка, на відміну від сонячної та вітрової енергетики, не є безкоштовною. На об'єкти біоенергетики постійно треба доставляти сировину, забезпечуючи певний запас, тож до вартості додається й дороге пальне.

Зважаючи на названі проблеми, експертка обережно ставиться до перспектив для виробників відновлюваної енергетики, втім зауважує, що вони шукають нові можливості.

“Хороша новина для України у тому, що відкрито експорт електроенергії, але потрібно розуміти наскільки швидко будуть збільшуватись його обсяги та коли будуть залучені у процес виробники відновлюваної енергії, – розмірковує Юлія Усенко. – Щоб стабілізувати їх фінансовий стан, відлік вже йде на місяці. Тож пошук можливостей має здійснюватись у досить прискореному темпі”.

Додатковим інструментом експертка називає гарантії походження, або “зелені” сертифікати, якщо енергія вироблена з відновлюваних джерел. При цьому вона вказала на недотримання вимог прийнятого законодавства щодо гарантій походження.

Ситуацію на ринку “зеленої” енергії, за оцінками фахівців, має покращити впровадження системи видачі гарантій походження електроенергії, тобто документу, який містить детальну інформацію щодо джерела виробництва, наприклад, вітрової чи сонячної енергії. Це має стати додатковим стимулом до євроінтеграції української економіки та розширить експортні можливості “зеленої” електроенергії від українських виробників.

Наразі питання відповідального за видачу гарантій походження досі не врегульоване, зауважив Олександр Козакевич, голова Української асоціації відновлюваної енергетики.

Кабмін ще у 2013 році затвердив постанову №771 “Порядок видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб’єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії”.

Згідно з документом, гарантії походження мали видаватися для генеруючих установок, зареєстрованих в електронному реєстрі, який повинно було запровадити і вести Держенергоефективності. Проте, відомству й досі не вдалось створити електронну систему.

“Наразі питання видачі таких “зелених” сертифікатів взагалі не обговорюється. У цій ситуації дії уряду варто спрямувати на зусилля з пришвидшення саме видачі гарантій походження. Треба визначити структуру, що видаватиме гарантії походження, та у місячний термін напрацювати порядок розробки механізму. А далі братися за діло маємо ми, працівники асоціації та галузі”, – вважає Олександр Козакевич.

Для початку він пропонує домовитись зі спільнотою ЄС про перехідний період, щоб швидко розробити власну систему видачі гарантій походження, а далі синхронізувати її з європейською.

З фахівцем погоджується і Владислав Соколовський, голова правління ГС "Асоціація Сонячної енергетики України". Він уточнив, що створити механізм підтвердження “зеленої” генерації треба було ще до запровадження закону про ринок електроенергії. Крім того, зауважив фахівець, “зелені” сертифікати мають стати фінансовим інструментом.

“Використання сертифікатів на фінансовому ринку дало б можливість виробляти більше “зеленої” енергії і далі використовувати “зелені” сертифікати для підтвердження її вироблення в Україні і подальшого експорту "зеленої" енергії в Євросоюз”, – надав аргументи експерт.

Владислав Соколовський також наголосив, що поширення “зеленої” енергетики, як розподіленої генерації, може у першу чергу допомогти країні у воєнні часи.

Значна кількість об’єктів “зеленої” енергетики, зокрема, локальних сонячних електростанцій, додала б більшої стійкості та незалежності українській енергосистемі.

Зупинити традиційну енергетику сьогодні неможливо, але світ має розраховувати на майбутнє, вважає голова правління УВЕА Андрій Конеченков.

Експерт вказав на швидкі темпи розвитку відновлюваної енергетики у країнах ЄС та США. Так, WindEurope (Європейська вітроенергетична асоціація) заявляє, що нинішні 190 ГВт встановленої вітроенергетичної потужності до 2030 року мають бути збільшені майже на 320 ГВт. Мова йде як про офшорну вітроенергетику, так і про наземну. Конеченков нагадав також про амбітні цілі Єврокомісії стосовно сонячної та вітрової енергетики, а також щодо відновлюваного водню, аміаку, створення різних систем накопичення енергії.

Андрій Конеченков: Україна здатна до 2030 року досягти 50% електрогенерації з ВДЕ в енергетичному балансі

Щодо українського енергоміксу голова правління УВЕА констатував, що довоєнні плани зі збільшення частки ВДЕ також були досить амбітні, але наразі вони переглядаються.

“На 2021 рік ми мали майже 55% виробництва електроенергії за рахунок атому, досягли майже 13,2% виробництва з ВДЕ, враховуючи велику гідроенергетику, решта прийшлася на теплову енергетику. За планами Національної економічної стратегії до 2030 року розраховували досягнути 25% відновлюваних джерел енергії в електроенергетичному балансі і скоротити виробництво за рахунок атомної енергетики, – уточнив експерт. – Втім, наразі йдеться про те, що плани стратегії на період після 2031-го року будуть змінені, при цьому терміни роботи атомних блоків планують знову продовжити. Згідно з попередніми заявами міністра енергетики Германа Галущенко, у сучасні плани розвитку енергетики України входило будівництво дев’яти нових атомних блоків”.

При цьому, відповідно до Плану відновлення України, презентованому урядом у Лугано, до 2032 року вже має бути збудовано два атомних енергоблока, додав Андрій Конеченков.

Ідею розширення атомної генерації в умовах постійної воєнної загрози голова правління УВЕА вважає авантюрою, аргументуючи це особливою вразливістю цих об’єктів під час війни.

“Будь яка катастрофа, наприклад, на Чорнобильській або Запорізький АЕС, може призвести до відсутності електроенергії в Україні взагалі. Враховуючи сучасні світові тенденції, питання залучення інвестицій у такі проєкти, насправді, є доволі спірним”, – наголосив Андрій Конеченков.

З іншого боку, розмірковує експерт, паливо для атомної генерації Україна все одно імпортуватиме. Тобто країна залишається енергозалежною, якщо не від росії, то від іншої країни, хоча Україна має достатньо технічних потужностей для того, щоб бути максимально незалежною і енергетично самодостатньою.

При цьому він вказав на більшу стійкість до воєнних дій об’єктів ВДЕ, і загалом до будь-яких світових криз, що продемонструвала та ж криза коронавірусу і наслідки на ринку енергетики, до яких вона призвела.

Експерт наголосив, що наразі в умовах війни, населення навіть не знає про те, що більша частина об’єктів ВДЕ пошкоджена, бо це не несе небезпеки для життя і здоров’я людей, адже вся увага України прикута до загрозливих ситуацій на окупованих об’єктах атомної генерації.

Конеченков також наголосив, що електроенергія вироблена з відновлюваних джерел енергії наразі дешевша за традиційну, як з економічної, так і з політичної точки зору.

Повоєнна відбудова України має засновуватись на відновлюваних джерелах енергії, наполягає голова правління УВЕА. За його оцінками, Україна здатна досягти 50% електрогенерації з ВДЕ в енергетичному балансі до 2030 року. І Європа, як потенційний донор таких проєктів, нас у цьому публічно підтримує.

Експерт вважає, що для збереження “зеленої” енергетики необхідно залишити “зелений” тариф для тих проєктів, що вже побудовані, врегулювали свої стосунки з банками й продовжують працювати. Також він вказав на те, що незважаючи на всі економічні, політичні та інші проблеми, в Україні вже сформувався конкурентний ринок.

“За останні роки в Україну зайшли такі компанії, як Vestas, Nordex Group, General Electric, GoldWind та інші. А національна компанія “Вітряні парки України” продовжує виробляти турбіни, хоча виробничі потужності з Краматорська довелось перевезти у більш безпечні міста України”, – зауважив Андрій Конеченков.

Основними задачами післявоєнного відновлення експерт вважає збільшення експорту електроенергії, у тому числі і “зеленої”, що дозволяє синхронізація української енергосистеми з ENTSO-E, та можливість гарантовано продавати електроенергію, вироблену за рахунок відновлюваних джерел енергії.

“Ми можемо виробляти відновлювану енергію і постачати її до Європи. Як сказав керівник “Укренерго” Володимир Кудрицький, якщо ми збільшимо на 2 ГВт потужність проходження експорту електроенергії, то зможемо заробляти 86 млрд гривень щорічно. Це дуже гарний показник, але є питання: ми будемо продавати атомну електрику чи “зелену”? Європа хоче “зелену”, – наголосив Андрій Конеченков.

Підсумовуючи оцінки експертів, можна сказати, що загальним трендом повоєнного розвитку буде збільшення долі електроенергії з ВДЕ у загальному енергобалансі. Цьому сприятимуть усунення фінансових і законодавчих обмежень розвитку відновлюваної генерації, розширення можливостей експорту електроенергії з ВДЕ та врахування “Зеленого” курсу, який орієнтований на “чисту” енергетику.