Альтернативна енергетика в світі: 06-12 грудня 2021

Ранок суботи - година пік у продуктових магазинах. Біля входу вишиковуються черги. Але люди стоять не за ковбасою - вони з величезними сумками, наповненими пластиковими пляшками і бляшанками чекають, доки звільниться автомат з приймання порожньої тари. За кожну одиницю тари з відповідною позначкою на етикетці споживачі отримують 25 центів. Ці гроші вони платили як "завдаток", коли купували напої. Отже, виходить, що викинути пляшку у смітник означало би викинути гроші. Тож покупці не лінуються збирати порожні пляшки вдома і на вході в магазин або всередині здавати їх через автомат. Отриманий чек потім пред'являється на касі - гроші або вираховуються із суми покупки або виплачуються готівкою. У деяких супермаркетах можна натиснувши відповідну кнопку на автоматі й пожертвувати гроші за здану тару на безкоштовне харчування для нужденних.

Відповідна система обігу пластикової і металевої тари діє з 2003 року. Її було запроваджено, коли при владі вперше в історії Німеччини була партія "Союз 90/Зелені". Такою була відповідь політиків на проблему засмічення довкілля. "До 2003 року близько трьох мільярдів одиниць такої тари для напоїв викидалося і засмічувало довкілля", - нагадує Томас Фішер з організації Deutsche Umwelthilfe (Німецька організація з допомоги довкіллю). Сьогодні близько 98 відсотків одиниць тари повертаються покупцями в магазини. "Вищої квоти досягнути неможливо", - каже Фішер у розмові з DW.

Запровадження грошової застави за тару для напоїв було поетапним - залежно від вмісту пляшок. Тривалий час від застави були звільнені продавці соків. Досі не треба платити заставу й за пляшки з молоком. Але 2024 року перехідний період завершиться і заставу доведеться платити при купівлі будь-якого напою у пластиковій або бляшаній тарі.

Скляної тари це не стосується. Її можна або здати у магазині за 8 центів за штуку, або просто викинути у спеціальний контейнер для скла. При цьому скло викидається у контейнер, залежно від його кольору - зелене, біле або коричневе. Наявність чи відсутність грошової застави залежить від виду напою. Наприклад, на пиво у скляній пляшці передбачено вісім центів застави, а на пляшки з вином вона не передбачена. Їх просто викидають у смітник для скла.

Пляшки багаторазового використання збираються оптовими продавцями напоїв і відвозяться на сортувальну базу. Там пляшки сортують, залежно від форми і кольору і відвозять виробникам напоїв. Там пляшки ретельно миють і наповнюють наново для подальшого продажу. За даними Федерального відомства з питань захисту довкілля, скляні пляшки можна використовувати до 50 разів. Пластикові пляшки багаторазового використання мають життєвий цикл у 25 разів.

Одноразові пластикові пляшки і металеві банки, як правило, пресуються прямо в автоматі з прийому тари - аби заощадити місце для транспортування. Пресовані пластикові пляшки відвозяться на заводи з переробки пластику, де їх дрібнять і переробляють у пластикові гранули. З цих гранул можна надалі виготовляти будь-які пластикові вироби. При цьому гранули з пластику, сертифікованого як безпечний для продуктів харчування, мають вищу вартість, ніж звичайний перероблений пластик. Адже з цього матеріалу можна повторно виготовляти пляшки, не підтверджуючи при цьому наново його безпечність для здоров'я людини.

На німецькому ринку продуктів харчування домінують два рітейлери з дискаунт-сегменту - Aldi та Lidl. Ці гігантські мережі супермаркетів зробили ставку на одноразову тару для напоїв, вказуючи на сучасні технології з переробки пластика. Це значно знизило обсяги повторного використання пляшок. "Якщо ми хочемо бути конкурентоспроможними, ми маємо продавати наші напої і в дискаунтерах", - каже Уве Кляйнерт (Uwe Kleinert) з Coca-Cola Deutschland. Отже, з 2015 року, відколи дискаунтери продають напої лише в одноразовій тарі, показники повторного використання пляшок Coca-Cola впали з 56 до 42 відсотків, підрахували у Німецькій організації з допомоги довкіллю.

Байдуже, чи йдеться про багаторазову, чи про одноразову пляшку - і екологічна переробка, і повторне використання заощаджують ресурси і викиди вуглекислого газу, каже у розмові з DW Ґергард Котшик з Федерального відомства захисту довкілля. Тим не менше, екологи критикують рішення рітейлерів використовувати лише одноразові пляшки. Адже ще далеко не всі пластикові пляшки використовуються повторно. Значна частина й надалі просто спалюється.

Крім того, нагадують експерти, при переробці пластику частина матеріалу втрачається. Отже, забезпечити самодостатній цикл переробки й повторного використання пластику неможливо. Це означає, що треба і надалі використовувати значні обсяги нафти для виробництва нового пластику. "Пересічно у пластикових пляшках на даний момент міститься близько 26 відсотків переробленого матеріалу", - каже Томас Фішер з Deutsche Umwelthilfe. За його словами, 70 відсотків пластикових пляшок взагалі не містять переробленого матеріалу.

Водночас і багаторазове використання пляшок з екологічної точки зору має сенс лише тоді, якщо пляшку миють, повторно наповнюють і продають в одному регіоні. В іншому разі транспортування на великі відстані перекреслює всі переваги для довкілля через викиди вуглекислого газу.

Попри те, що закон зобов'язує продавців і виробників позначати, чи йдеться про багаторазову чи про одноразову пляшку, споживачі часто не розбираються у цьому. Опитування показали, що 42 відсотки німців впевнені, що всі пляшки, які вони здають в магазинах, повторно наповнюються.

Однак продавцям вигідніше відправляти пластик на переробку, аби заощаджувати на логістиці. Водночас вторинне використання пластику для виробництва у ринкових умовах не має економічного сенсу, оскільки виготовляти пляшки з первинної сировини - нафти - дешевше, ніж з вторинних гранул. Тому законодавці вирішили це питання, встановивши квоту на повторне використання пластику для виготовлення тари. Виробники пляшок з 2025 року муситимуть щонайменше 25 відсотків пляшок виготовляти з гранул з перероблених пляшок. З 2030 року ця квота становитиме 30 відсотків.

Найвигідніше для продавців напоїв, звісно, коли покупці платять за пляшки заставу і не повертають їх. З 16,4 мільярда одноразових пляшок і банок, які щороку продаються у Німеччині, близько 180 мільйонів не повертаються. Це приблизно 1,5 відсотка. Однак реальну вигоду від цього отримують лише ті великі мережі, які самі виробляють тару для напоїв під власними брендами. Натомість для дрібніших рітейлерів система колообігу і переробки тари так чи інакше пов'язана лише з витратами. Адже вони отримують від покупців лише 25 центів за пляшку. Натомість самі вимушені сплачувати виробникам або оптовим постачальникам 25 центів плюс податок на додану вартість. Таким чином, у виграші від системи обігу пляшок залишається державний бюджет.

https://www.dw.com/uk/shcho-u-nimechchyni-robliat-z-vykorystanymy-plastykovymy-pliashkamy/a-60032593?maca=ukr-Facebook-dw&fbclid=IwAR2-_rwvZnkuu1-BblpDY1LmZ9P7P4yXg3E_c5mcjU0vMvh1sy23jU_6T2c

Дослідники Мічиганського університету розробили новий метод картування концентрації океанічних мікропластиків по всьому світу.

Новий метод передбачає використання супутникових даних НАСА для відстеження в океанах руху мікропластиків - крихітних пластикових фрагментів довжиною менше п'яти міліметрів в діаметрі, передає dailymail.co.uk.

"Відомо, що концентрації мікропластиків в океані значно відрізняються залежно від місця розташування, особливо високі рівні спостерігаються у Північній Атлантиці та північній частині Тихого океану, - кажуть вчені.

Науковці створили анімацію, яка показує, як крихітні шматочки пластику рухаються по океанах Землі, перш ніж утворити гігантські "сміттєві плями". Вона показує високу концентрацію мікропластика у Південно-Китайському морі і Сіамській затоці, а також на західному узбережжі Центральної Америки.

Дані були зібрані приблизно між 38 градусами північної та 38 градусами південної широти, діапазон спостережень для місії CYGNSS + 3.

Дослідники використовували дані восьми мікросупутників, які є частиною місії глобальної навігаційної супутникової системи Cyclone (CYGNSS). Проект CYGNSS вартістю 157 мільйонів доларів, запущений у 2016 році, в першу чергу спрямований на поліпшення прогнозування ураганів.

Радіосигнали з супутників GPS відбиваються від поверхні океану, і супутники CYGNSS виявляють ці відбиття. Потім вчені можуть аналізувати сигнали, щоб виміряти шорсткість поверхні океану. Ці вимірювання вже надають вченим засоби для визначення швидкості океанського вітру, корисні для вивчення таких явищ, як урагани, але сигнали також виявляють наявність пластику.

Коли поблизу поверхні океану знаходиться пластик або інше сміття, хвилі гаснуть, і поверхня моря стає менш шорсткою, ніж це було б в іншому випадку.

"У більш чистих водах існує високий ступінь відповідності між шорсткістю океану і швидкістю вітру, - сказав Кріс Руф, головний дослідник місії CYGNSS і один з двох авторів статті. - Але коли ви прямуєте до великого Тихоокеанського смітника, ви бачите більшу невідповідність між вимірюваннями швидкості вітру та шорсткістю поверхні".

За словами команди, новий метод забезпечить кращий моніторинг мікропластику в океані і "підтримає розробку і перевірку майбутніх моделей".

Анімація показує розташування та концентрацію плаваючих пластмас у період з квітня 2017 року по вересень 2018 року, а також деякі сезонні коливання концентрацій мікропластика -наприклад, на великому Тихоокеанській сміттєвій ділянці концентрації мікропластика здаються вище влітку і нижче взимку.

Ймовірно, це пов'язано з більш "вертикальним перемішуванням" океану, коли температура нижче.

Вертикальне перемішування - це рух повітря або води вгору і вниз, що виникає у результаті різниці температур між шарами рідини.

Щорічно близько 8 мільйонів тонн пластику стікає з річок і пляжів в океан. Пластик, який потрапляє у наші річки або поглинається припливами на пляжах, переноситься течіями, перш ніж опинитися у відкритому океані. Ці пластмаси руйнуються хвилями і сонячним світлом на дрібні мікропластики, які морські мешканці можуть сприйняти за їжу.

Зрештою пластик потрапляє у пастку у центрах океанських басейнів або субтропічних "кругообігів" – великих систем обертових течій у кожному з п'яти основних океанів. У п'яти субтропічних колах світу можуть з'явитися "сміттєві плями" з пластикових відходів, рибальських снастей та іншого сміття.

За даними NOAA, сміттєві ділянки - це регіони з високою концентрацією морського сміття, які утворюються з обертових океанських течій, які називаються колами, і насправді не є "островами сміття", як прийнято вважати. Ці ділянки в основному складаються з мікропластика, який утворився з великих шматків пластикового сміття «подрібненого» сонцем, сіллю, вітром і хвилями.

Велика Тихоокеанська сміттєва пляма, між Каліфорнією і Гаваями, є найбільш відомою, тому що через неї проходить багато суден.

За даними НАСА, щорічно близько 8 мільйонів тонн пластику стікає з річок і пляжів в океан.

Аналіз, проведений раніше в цьому році дослідниками з Університету Кюсю, показав, що в океані налічується 24,4 трильйона одиниць мікропластика.

https://ecotown.com.ua/news/Amerikantsi-rozrobili-noviy-metod-viznachennya-mists-nakopichennya-mikroplastikiv-v-okeani/

Китай запускає другу фазу програми з відновлюваних джерел енергії в пустелі, включаючи пустелю Гобі.

Заявки на великомасштабні проекти з вітрової та сонячної фотоелектричної енергії відкрило Національне управління енергетики Китаю (NEA), передає enerdata.net.

Енергетичні органи провінційного рівня повинні представити проекти до 15 грудня 2022 року.

Окремі проекти повинні мати встановлену потужність 1 ГВт і по можливості генерувати як вітрову, так і сонячну електроенергію. Очікується, що проекти будуть завершені у 2023-2024 роках.

Китай прагне досягти понад 1200 ГВт встановленої вітрової та сонячної потужності до 2030 року. Станом на кінець 2020 року в країні було встановлено майже 282 ГВт сонячної і більше 253 ГВт вітрової потужності.

https://ecotown.com.ua/news/Kitay-zapuska-drugu-fazu-programi-z-vidnovlyuvanikh-dzherel-energii-v-pusteli/

"Укренерго", яке отримало 825 млн доларів за рахунок випуску єврооблігацій, повинно використовувати всю зазначену суму лише для виплати боргів за "зелену" енергетику в Україні.

Про це йдеться у заяві керуючого директора - Rothschild & Co в регіоні СНД Джованні Сальветті, передає РБК-Україна.

"Зелені облігації та облігації, прив'язані до сталого розвитку, включають витрати за пільговими тарифами на виробництво відновлюваної енергії відповідно до структури PSO (витрати на послуги із забезпечення збільшення частки ВДЕ у виробництві електроенергії в енергосистемі), - сказав Джованні Сальветті. - "Укренерго" очікує, що більша частина чистої виручки (близько 100%) буде спрямована на витрати за "зеленими" тарифами на послуги для забезпечення збільшення частки ВДЕ у виробництві електроенергії в енергосистемі, а решта, що залишилася (якщо залишиться) буде направлена в один з проектів, що відповідають іншим критеріям у структурі зелених облігацій НЕК "Укренерго".

На даний момент компанія вже перерахувала більшу частину виручки за єврооблігаціями ДП "Гарантований покупець" у якості оплати послуг "Укренерго" для забезпечення збільшення частки ВДЕ у виробництві електроенергії в енергосистемі".

13 листопада уряд заблокував виплату боргів перед "зеленими" інвесторами з коштів цільових "зелених" єврооблігацій під державні гарантії.

15 листопада виплати отримали всі компанії, крім однієї компанії - "ДТЕК ВДЕ". Борг становить 3,04 млрд гривень. ДТЕК повідомив західних кредиторів про дискримінаційні дії українського уряду і зажадав провести розслідування махінацій при розподілі коштів єврооблігацій.

https://ecotown.com.ua/news/Vsi-koshti-z-zelenikh-vroobligatsiy-povinni-buti-viplacheni-investoram-u-VDE-Rothschild/

У Сербії встановили перший міський фото-біореактор перед муніципалітетом Старий Град на Македонській вулиці у Белграді.

"Рідке дерево" покликане боротися з викидами парникових газів і поліпшити якість повітря, передає euronews.com.

Фото-біореактор містить шістсот літрів води і використовує мікроводорості для зв'язування вуглекислого газу і отримання чистого кисню шляхом фотосинтезу.

"Мікроводорості замінюють два 10-річних дерева або 200 квадратних метрів газону,- сказав доктор Іван Спасоєвич, один з авторів проекту з Інституту міждисциплінарних досліджень Белградського університету. - Система одна і та ж, тому що і дерева, і трава здійснюють фотосинтез і зв'язують вуглекислий газ, але перевага мікроводоростей у тому, що вони у 10-50 разів ефективніше дерев, і їх можна використовувати для заповнення міських локацій, де немає місця для залених насаджень".

Белград є четвертим за забрудненістю містом у Сербії через дві великі вугільні електростанції. Ці два обєкти входять у топ-10 найбрудніших у Європі, за даними Європейської неурядової організації Health and Environment Alliance (HEAL).

У 2019 році Сербія посіла п'яте місце у Європі за рівнем забруднення повітря із середнім рівнем забруднення повітря 2,5 ТЧ, згідно зі звітом IQAir про світову якість повітря. Інший звіт, опублікований у грудні 2019 року, також привернув до країни підвищену увагу, оскільки вчені стверджували, що у Сербії був найгірший показник смертності на душу населення у Європі, пов'язаний із забрудненням: 175 на 100 000 чоловік.

Активісти стверджують, що забруднення в Сербії та інших частинах Балканського півострова настільки сильне, що його можна побачити, понюхати і навіть спробувати на смак, особливо восени і взимку.

https://ecotown.com.ua/news/U-Belgradi-vstanovili-ridke-derevo-dlya-ochishchennya-povitrya/