Фаховий голод у «зеленій» енергетиці: чого очікувати галузі далі?

ВДЕ – це чисте довкілля, можливість доступу до енергії в місцях де немає розвинутої енергетичної інфраструктури і звісно, це зміцнення енергонезалежності країни. Слідкуючи за сучасними світовими тенденціями, ресурс, що використовується для будівництва нових об’єктів генерації електричної енергії на 62 % складають ВДЕ. ВДЕ має суттєві конкурентні переваги у зменшенні собівартості будівництва. Так собівартість знизилась у 2019 році в порівнянні з 2010 роком: СЕС на 87%, ВЕС на 46%, за даними IRENA. В минулому році відбувся потужний ріст ВДЕ в Україні. За даними Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, в 2019 році було встановлено 4,5 ГВт нових потужностей, що збільшило загальну потужність приблизно втричі, до 6,8 ГВт. Сумарно ці станції дозволяють виробляти понад 8,4 млрд КВт-год електроенергії, або 5,5% від загального обсягу. Все це - завдяки € 3,7 млрд інвестицій лише у 2019 році.

За даними дослідження “Renewable Energy and Jobs”, що проведене IRENA (Міжнародна агенція з відновлюваної енергетики), у 2021 році у галузі зеленої енергетики працює 11,983 млн. людей, зокрема у експлуатації сонячних та вітрових електростанцій 4,4 млн., у гідроенергетиці 1,2 млн., у біоенергетиці 0,6 млн., а 5,78 млн. проектують та будують нові об’єкти. Крім того, у виробництві обладнання альтернативної енергетики зосереджено 6,54 млн. трудових ресурсів. Отже, взагалі, у світі у галузі задіяно 18,523 млн. фахівців (що стрімко наближується до кількості IT-спеціалістів – 23 млн. осіб).

За висновками компанії Ernst & Young (EY), реалізація амбітної цілі щодо підвищення частки відновлюваної енергетики в ЄС до 2030 року до 50%, за належної політичної підтримки, здатна до 2021 року збільшити зайнятість у сонячній енергетиці до 175 тис. осіб. Підвищення зайнятості у виробництві обладнання очікується у зв’язку зі створенням Європейської ради з виробництва для сонячної енергетики (European Solar Manufacturing Council, ESMC). Європейська асоціація сонячної енергетики (Solar Power Europe) передбачає, що реалізація відповідної промислової політики за цим напрямом здатна збільшити зайнятість у сонячній генерації до 300 тис. осіб.

Аналізуючи досвід взаємодії з університетами та spin-offами найбільшої енергетичної компанії Федеративної Республіки Німеччина E.ON SE, а також німецьких операторів магістральних електромереж Ampiron GmbH, TenneT TSO GmbH, 50Hertz Transmission та EnBW Transportnetze, можна побачити, що кожна з компаній має спільні навчальні програми та наукові лабораторії з профільними технічними університетами. Через присутність в університетах бізнес диктує свої вимоги до формування рамок кваліфікацій, які повинні мати випускники для працевлаштування у компаніях. Крім того, брендовані аудиторії та лабораторії формують у студентів відчуття корпоративного духу та стилю, якого бракує українським випускникам.

Окремої уваги заслуговує досвід розвитку партнерства з університетами державної енергетичної компанії Франції Électricité de France, що має власну мережу університетів (профільних кафедр та лабораторій), які готують фахівців у галузі електроенергетики для всієї країни. Таким чином, системний оператор та генеруюча компанія формує кадровий резерв, який постійно оновлюється, для всієї галузі енергетики цілої країни.

Навіть у сусідній Польщі є успішні приклади реформування освітніх програм під сучасні потреби електроенергетики. Так, ініціатива Smart Grid European Technology Platform суттєво вплинула на зміну освітніх програм у 6 технічних університетах Республіки. У освітні програми включено дисципліни, які стосуються побудови Smart Grid та управління електромережами. Окремо, на запит від бізнесу відреагувала середня спеціальна освіта: у Республіці Польща із зростанням потужностей сонячної електрогенерації виник попит на спеціалістів із монтажу фотовольтаїчних панелей, тому відразу у 28 професійно-технічних училищах відкрились напрями підготовки «монтаж сонячних енергосистем».

Донедавна Україна входила у ТОР-20 країн світу, за темпами розвитку зеленої енергетики, займаючи 18те місце у Світі, поступаючись попереднім місцем Туреччині. Так, Україна не залишається осторонь сонячної революції. У 2018 році встановили 802 МВт потужностей СЕС — втричі більше, ніж у 2017, потужність введених в дію станцій зросла на 228% у порівнянні з об’ємами приєднання до мережі у 2017. А за 2019 рік ми додали майже 2 ГВт.

Однак, за рядом обставин темпи зростання ринку призупинились. Однак, відбувся значний сплеск на ринку сонячної енергетики для власного споживання, а також, - вітрогенерації. Ряд компаній – лідерів ринку вітрогенерації декларують будівництво нових проектів вже без «зеленого» тарифу.

Разом з цим, повномасштабна війна внесла корективи у темпи будівництва та запит на створення нових проектів енергогенерації. Так, за перше півріччя 2024 р. бізнес для покриття власних потреб побудував 200 МВт сонячних електростанцій (1/5 від потужності атомного реактора). А за друге півріччя 2024 ще додатково введено в експлуатацію 286 МВт сонячних станцій для власного споживання бізнесу. Тобто, за 2024й бізнесом для покриття власних потреб у електроенергетиці побудовано майже половина від потужності енергоблоку атомної електростанції.

Додатково відчутна інтенсифікація нових вітрових проектів. Так, за 2024 додано додаткові 230 МВт вітрогенеруючих потужностей, зокрема у Миколаївській, Одеській, Львівській та перші вітропарки по 3 турбіни у Хмельницькій, Тернопільській областях, та з’явилась перша вітрова турбіна на Закарпатті.

Забудовники та інвестори відмічають, що все важче знайти кваліфікованих співробітників для забезпечення швидкого та якісного будівельного процесу, через військовий стан, мобілізацію та міграцію населення. Разом з тим, представники бізнесу підкреслюють факт старіння фахових інженерних кадрів.

На сьогодні, згідно дослідження Європейсько-Українського енергетичного агентства (ЄУЕА) на ринку праці у ВДЕ задіяно 14 300 осіб, що сумарно, більше, ніж працює у державних компаніях Укренерго (8 075 осіб) та Укргідроенерго (3 200 осіб). Крім того на етапах будівництва нових об’єктів зеленої генерації додатково залучається до 14 000-15 000 фахівців-будівельників, електриків та енергетиків по всій території України. Сьогодні, у більшості компаній-гравців ринку «зеленої» енергетики спостерігається нестача кваліфікованих фахівців, здатних реагувати на нові тенденції ринку.

Нами опитано керівників та HRів 20 найбільших підприємств галузі в Україні та визначено перелік фахівців, яких сьогодні та у найближчій перспективі потребує ринок (визначено за зменшенням запитуваності):

- проектувальники, що мають навички якісного виконання авторського нагляду за реалізацією проекту;

- проектувальники високовольтних мереж;

- територіальні-планувальники;

- інженери-організатори плану будівельних робіт;

- цивільні інженери та будівельні бригадири;

- інженери з телекомунікацій та зв’язку;

- кваліфіковані монтажники та електромонтажники, енергетики;

- фахівці з охорони праці та пожежної безпеки;

- експерти з контролю якості;

- логістичні спеціалісти із досвідом ЗЕД;

- експерти з правового, енергетичного регулювання, нерухомості та оподаткування, стандартизації;

- фінансові брокери;

- машиністи кранів та самохідної будівельної техніки;

- водії вантажних автомобілів;

- низькокваліфікований будівельний персонал.

Отже, як бачимо, сьогодні країна знаходиться напередодні прірви кадрового голоду у зеленій енергетиці. Це, в першу чергу, - виклик для української системи вищої та середньо спеціальної освіти. За менеджментом навчальних закладів якої і залишається вибір: стане це «вікном можливостей» чи черговим кадровим голодом.

Яскравим прикладом є створення спеціалізованої навчальної програми у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» щодо підготовки багатопрофільних фахівців-енергетиків для потреб «зеленої» генерації та електротранспорту.