ЕНЕРГЕТИЧНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: СТАН НА КІНЕЦЬ 2024 РОКУ ТА СЦЕНАРІЇ НА 2025

 

На превеликий жаль, ворог не обійшов й «зелену» генерацію зруйнувавши та окупувавши 3,9 тисяч МВт вітрових та сонячних електростанцій. У розрізі ВДЕ, вітропарки є менш пошкодженими: доступна інформація щодо пожеж на 3х вітрогенераторах у Донецькі та Запоріжській областях, пошкодження трансформаторної підстанції ВЕС у Херсонській області, а також попадання бойової частини дрону у лопать вітрогенератора біля міста Очаків Миколаївської області. Натомість сонячні електростанції є більш вразливи до обстрілів стрілецькою зброєю та ракет (через велику площу забудови та крихкість фотоелектричних модулів). Так, для прикладу у Харківській області зруйновані всі наземні сонячні електростанції (28,4 МВт встановленої потужності) та більшість промислових дахових СЕС (6,3 МВт пошкоджено та зруйновано, а лише 1,0 продовжує працювати), до 1,2 ГВт СЕС знаходяться на ТОТ (тимчасово окупованих територіях).

Якщо територіально аналізувати зони пошкодження, то найбільших втрат зазнали генеруючі потужності регіонів, наближених до зони бойових дій, що до обстрілів енергосистеми були енергетично профіцитними, а наразі мають дефіцит електричної енергії. Також, є руйнування великих генеруючих об’єктів у глибокому тилу, зокрема, - на Прикарпатті та Поділлі.

Більш детально, із ситуацією можна ознайомитись на карті (увага! Карта побудована на основі відкритих даних із заяв Міністерства енергетики України та керівництва обласних ЦВА) – станом на 25.11.2024 р.

 

 

В енергетичній системі, основа якої була побудована у радянській період працює 2 основні принципи: генерація електроенергії на потужних атомних електростанціях (які дають рівний графік на базі денного споживання на рівні 7,78 ГВт годин, а балансуються, покриваючи ранкові та вечірні піки тепловою та гідроенергетикою), її передача лініями НЕК «Укренерго» від об’єктів генерації до обленерго, окремого у кожній області.

Не застосування атомної енергетики у якості зброї та засобів для терактів регламентується Женевською конвенцією, тому основною ціллю ворога стали теплові електростанції та об’єкти гідроенергетики.

Зокрема, із встановлених потужностей теплової генерації 30,545 ГВт, в роботі (із частковим пошкодженням) залишилось 7,96 МВт. Враховуючи низький рівень ККД (на рівні 29-31%) дозволяє при максимальному завантаженні згенерувати 2,3-2,4 ГВт години.

Останні обстріли призвели до пошкодження й гідроенергетики: так, із 6,64 ГВт потужностей ГЕС та ГАЕС, безповоротно зруйновано 351 МВт (підірвана півтора роки тому гідроспоруда Каховської ГЕС), а видача у мережу здійснюється на рівні 2,17 ГВт годин, за умови високого рівня водності річок. Наразі цей показник є на рівні 1,2 ГВт годин через період осінньої межені (найнижчий рівень річок) та посушливе (маловодне) літо.

Руйнування зазнали й потужності «зеленої» генерації. Так, із 6,23 ГВт введених в експлуатацію промислових сонячних електростанцій на тимчасово окупованих територіях знаходиться 3,72 ГВт (60% СЕС), пошкодженими є 1,12 ГВт у прифронтових регіонах на ТОТ. Сумарно, у пік вони можуть видати у енергомережу до 2,2 ГВт годин, а в зимовий час до 502 МВт годин вдень.

В Україні загальна потужність встановлених вітроелектростанцій становить 1,9 ГВт. Великі вітропарки в Україні зосереджені у Запорізькій, Миколаївській, Одеській та Львівській областях.

За даними Української вітроенергетичної асоціації в Україні зупинено понад 2/3 вітрогенераторів через військову агресію Росії. Наразі не працює 1162,5 МВт встановлених потужностей, залишаються у роботі 372,5 МВт, що зосереджені, переважно, у Одеській та Львівській областях. За даними Української вітроенергетичної асоціації на тимчасово окупованих територіях знаходиться 71% генерації.

Так, у Запорізькій області зупинено всі ВЕС компанії ДТЕК (Ботієвська – 199,88 МВт, Приморська-2 – 99,58 МВт, Орловська – 98,8 МВт), окрім Приморська-1 потужністю 99,58 МВт. Через пошкодження ЛЕП знеструмлено ПС 330 кВ у м. Мелітополь. У області не працю Запорізька ВЕС ТОВ «Юрокейп Юкрейн» - 98,1 МВт.

У Миколаївській області зупинено турбіни «Вітрового парку «Причономорський» та 14 турбін ТОВ «Вітрові парки України».

На Одещині зупинено вітроелектростанцію «Південне Енерджі» (76,5 МВт), працюють Дністровська ВЕС (частково) ТОВ «Елементум Енерджі» – 40 МВт першої черги й 60 МВт другої черги та вітропарк «Овід Вінд» - 32,67 МВт, що належить турецькій Guris. Введено в експлуатацію під час повномасштабного вторгнення першу чергу Тилігульської ВЕС (Миколаївська область) потужністю 114 МВт та Сколівську ВЕС (Львівська область) - 54,6 МВт. Сумарно дані потужності видають до 126 МВт годин електричної енергії.

Слід зазначити, що як мінімум 5 вітротурбіни різних власників насьогодні повністю зруйновані, а сумарно зруйнованими та пошкодженими є 11 вітротурбін, 1 з яких знаходиться у Очаківській громаді Миколаївської області (бойова частина дрону потрапила у лопать).

 

 Знищений вітрогенератор на тимчасово окупованій території

 

Також, постійного руйнування зазнають елементи магістральних електромереж та підстанції НЕК «Укренерго». Для прикладу, ще досі триває ремонтна компанія 2022-23 років із відновлення тяглових та транзитних підстанцій для забезпечення стабільного енергопостачання регіонів. Зокрема 2 лінії електропередач (330 та 750 кВ), за якими здійснюється життєзабезпечення та холостий хід обладнання Запорізької АЕС регулярно перебиваються окупаційними військами.

 

Із проведеного вище аналізу залишку видачі електричної енергії із генеруючих потужностей, видно, що в Україні діє наступний «енергетичний мікс». АЕС – 7,78 ГВт годин, ТЕС та ТЕЦ – 2,4 ГВт годин, ГЕС та ГАЕС – 1,2 ГВт годин, «зелена» генерація – 0,628 ГВт годин, що сумарно становить 12 ГВт годин генерації електричної енергії. При споживанні електричної енергії у піки на даний момент 14 ГВт годин влітку та 16 ГВт годин (при середньодобових температурах -5 ℃) та до 18 ГВт годин (при середньодобових температурах -5 ℃) взимку, виникає природний дефіцит на рівні 2 та 4-6 ГВт годин. Також, дефіцит електроенергії виникає й влітку, через те, що блоки АЕС виходять в плановий ремонт.

Імпорт електричної енергії покриває 1,7 ГВт годин у пікі (якщо така зайва електроенергія є у наших європейських партнерів) та піднімається до 2,1 ГВт годин із 1 грудня 2024 р. Як видно, дефіцит електроенергії в енергосистемі залишається, якщо, навіть не відбувається подальше пошкодження та руйнування об’єктів генерації, передачі та розподілу електроенергії. Саме тому, маємо діючі погодинні графіки обмежень споживачів (відключення світла).

Крім того, під час одного із масованих ракетних обстрілів була пошкоджена електропідстанція із старою назвою «Мир», зараз Мукачево-500, через яку здійснюється близько половини імпорту електричної енергії із Словаччини, Румунії та Угорщини. Тому, імпорт на момент підготовки даного матеріалу становив на рівні 334 МВт годин, тобто 1/5 частину від технічно доступного.

Також, слід зазначити, що дуже часто електрична енергія на європейському спотовому ринку (гуртовому ринку електроенергії) може досягати вартості 300 євро за МВт годину, тобто 12 грн. за кВт без ПДВ та тарифів на передачу і розподіл електроенергії (для української економіки така імпортна електроенергія вартує 17,58 грн. за кВт годину (враховуючи 0,63 грн. за кВт годину – тариф на передачу електроенергії та 1,59 грн. за кВт годину – тариф на розподіл, 3% - комісія трейдера та 20% ПДВ), що в 2 рази вище тарифу для комерційних споживачів та у 3,5 рази вище тарифу для побутових споживачів (населення).

 

На сьогодні, в енергосистемі працює 7 880 МВт встановленої потужності атомної генерації (Південноукраїнська, Рівненська та Хмельницка АЕС). Разом з тим найбільша в Європі та одна із 10 найбільших атомних станцій в світі – Запорізька АЕС (6 ГВт встановленої потужності) знаходиться у тимчасовій окупації, хоча енергозабезпечення її життєдіяльності здійснюється повітряними лініями із підконтрольних територій.

Через обстріли підстанцій, що забезпечують передачу електроенергії від АЕС до мереж національного оператора передачі електроенергії НЕК «Укренерго», у листопаді 2024 р. лише 2 енергоблока АЕС працюють на повну потужність, а 7 – із обмеженням видачі електроенергії від 9 до 40%.

2025 рік має стати важливим роком для української атомної енергетики:

по-перше, прогнозується деокупація Запоріжської АЕС, хоча в якому технічному стані – прогнозувати важко;

по-друге, очікується прийняття закону України щодо добудови 4х енергоблоків на Хмельницькій АЕС (2-х на реакторах російського виробництва ВВЭР-1000/320, що мають бути поставлені із Болгарії, та 2-х американської компанії Westinghouse, що входить до японської корпорації Toshiba).

 

На привеликий жаль, зруйновано, пошкоджено та тимчасово окуповано до 1/3 всіх встановлених потужностей промислових сонячних та вітрових електростанцій. Також, руйнуються об’єкти «зеленої» генерації і у тилових містах – наприклад, місто Мерефа Харківської області (на фото – нижче), або Стрий та Яворів Львівської області.

 

 

Разом з тим, бізнес намагається активно впроваджувати проекти «зеленої» генерації для покриття власних потреб. Так, за перше півріччя 2024 року на дахах підприємств, логістичних терміналів та рітейлу встановлено 200 МВт сонячних електростанцій (еквівалент 1/5 енергоблоку АЕС), виключно, для покриття власних потреб у електроенергетиці. Зокрема, будівельний рітейлер «Епіцентр» у 2024 році ввів в експлуатацію 12,4 МВт сонячних станцій для покриття потреб бізнесу у денний час

На сьогодні, значно активізувався сегмент будівництва сонячних електростанцій на приватних домогосподарствах для покриття власних потреб (у комплекті із приладом накопичення енергії) без підключення до мереж. Так, у 2024 році державними банками України схвалено кредитів на будівництво 83 МВт СЕС на дахах приватних домогосподарств, що абсолютним рекордом для країни за весь час впровадження подібних проектів. Нагадаємо, що до повномасштабного вторгнення на подвір’ях українців було побудовано 0,98 ГВт мережевих СЕС до 30 кВт для продажу електричної енергії в мережу для продажу за «зеленим» тарифом.

 

У зв’язку із руйнуванням, пошкодженням знаходженням на ТОТ 22,58 ГВт встановленої потужності теплової генерації (у переважній більшості – вугільної) різко скоротили споживання кам’яного вугілля як джерела виробництва електричної енергії. Наразі на складах накопичено 3,1 млн тон вугілля, у порівнянні у зиму 2021-22 років ми входили із запасами 4,7 млн тон, що було достатньо для проходження опалювального сезону, тому можна спрогнозувати, що даного об’єму вугілля країні вистачить.

Наразі у підземних газосховищах 12,2 млрд. куб. м газу, для опалювального сезону зими 2024-25 необхідно до 14,5 млрд. куб. м природного газу. Щоденно закачується до 25-30 млн. куб м газу. За прогнозом Асоціації газовидобувних компаній України до кінця 2024 року буде видобуто 19,1 млрд. кубометрів газу, що на 400 млн. куб. м більше, ніж у 2023 році.

Важливим розвитком нафтогазового бізнесу в Україні є зростання встановлення газопоршневих установок для генерації електричної енергії для покриття власних потреб та балансування енергосистеми (замість зруйнованих ТЕЦ). Для забезпечення першочергових потреб країни (як забезпечення надійного енергопостачання об’єктів житлово-комунального господарства – насосної групи теплокомуненерго та водоканалів, так і балансування енергосистеми) у найближчі 2 роки необхідно встановити 2 714 МВт встановленої потужності. Для забезпечення діяльності даних установок необхідно забезпечити додатковий видобуток газу на рівні 5,47 млрд. куб. м на рік (14,9 млн куб. м на добу).

Наразі органами місцевого самоврядування та державними компаніями через систему «Прозоро» проведено тендерів на 6,1 млрд. грн. на закупівлю 210 МВт газопоршневих генеруючих потужностей, з яких введено в експлуатацію 91 МВт (карта – нижче). Також, через державні банки бізнес отримав кредити на будівництво 122 МВт газопоршневої генерації.

Баланс електроенергетики по окремому ОСР (оператор системи розподілу - звичне обленерго) показує, що безпосередньо, вартість електричної енергії, закупленої на ринку становить 50-60% від електричної енергії, проданої кінцевому споживачу. 

Близько 25% становлять втрати (нестатки, сформовані крадіжками та несплатами споживачів + втрати у мережах). Це значнння перевищує кількість електроенергії, що фактично, продається населенню - 16-20% від загальної вартості електроенергії у тарифі.

10-15% тарифу складають витрати на ремонтні роботи та наповнення складу матеріалів для аварійних робіт.

До 10% - витрати на розвиток електромереж - фактично, заміна старих та аварійних трансформаторів, зміну дерев’яних стовпів (у кожній області в день падає 5-7 дерев’яних стовпів) на бетонні, заміну заржавілих проводів, що призводять до визначних втрат електроенергії та аварій на мережах.

Отже, зниження тарифу на постачання електричної енергії населенню на 24 копійки призведе до скорочення витрат на закупку аварійного запасу матеріалів - як наслідок затягування ремонтних робіт, збільшення часу та випадків аварійних відключень, особливо у малих містах та сільській місцевості, де мережі є більш застарілими.

Наразі, прийнято рішення НКРЕКП щодо підняття тарифу на передачу електроенергії НЕК «Укренерго» на 25,8% до 665,26 грн. за МВт годину, що менше, ніж пропонувала компанія для забезпечення ремонтної компанії та стабільного функціонування – у розмірі 780,41 грн. за МВт годину.

Що ж очікувати від енергетики українцям у 2025 році? Існує 3 основні сценарії розвитку енергосистеми у найближчі роки.

Сценарій 1 – відсутній вплив військового фактору (без обстрілів елементів енергосистеми) та не повернути довіра інвесторів в енергетику: найближчі 5-7 років в Україні буде зберігатися дефіцит електричної енергії влітку та взимку, який імпорт перекрити не зможе. Тому, графіки погодинних відключень будуть продовжуватися, і українці мають звикнути до «країни генераторів».

Сценарій 2 – оптимістичний при якому інвестори повертаються в енергетику. У 2005 році бізнесом заплановано будівництво до 800 МВт вітроелектростанцій, що порівнюється із потужністю видачі електроенергії одним атомним реактором, також проходять громадські слухання щодо будівнитцва до 1 ГВт нових вітропотужностей. Бізнес інвестує у дахові СЕС (до 0,4-0,5 ГВт у 2025 році) із приладами накопичення, а, також, газопоршневу генерацію (до 0,5 ГВт у 2025 році) для покриття власних потреб, тим самим розвантажить на 1 ГВт енергосистему і додасть нові вітрогенеруючі потужності, що разом з імпортом будуть покривати існуючий дефіцит.

Сценарій 3 – продовження руйнування масованими ударами підстанцій НЕК «Укренерго» та відкритих розподільчих пристроїв АЕС: збільшиться дефіцит електричної енергії, хоча і тимчасово (на час проведення аварійних перемикань та ремонтно-відновлювальних робіт). При суттєвих руйнуваннях підстанцій енергосистеми розпадеться на «енергетичні острови» (на сьогодні, місто Харків переходить у такий режим) – генерація, яка є в громаді чи області буде покривати мінімальні власні потреби, що у більшості випадків приведе до тривалих відключень. Так, наприклад місто Київ у зимовий період вдень споживає 1,1 ГВт години електричної енергії, а в ранкові та вечірні години – 1,5, але, фактично, наявна генерація може покрити 0,7 ГВт годин, що призведе до тривалих графіків – до 10-12 годин на добу.