Станіслав Ігнатьєв, асоційований експерт Українського інституту майбутнього, професор Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», начальник департаменту науково-технічного нагляду та розвитку ПСГ філії «Науково-дослідний інститут транспорту газу» АТ «Укртрансгаз»
Для електроенергетики 2024 рік став роком випробування на міцність енергосистеми та на мужність енергетиків. Протягом року російські окупанти застосували більше як 1100 ракет для удару по об’єктах української електроенергетики. Саме реакція на пошкодження та руйнування об’єктів електрогенерації, їх відновлення та перебудова – вплинули на репутаційні ризики цілої низки компаній. Крім того, розпочався ренесанс «зеленої» енергетики – почалися будівництва нових потужностей, в першу для покриття власних витрат на електроенергію, а, також, потужностей високоманеврової газопоршневої генерації та акумуляторних систем. Разом з тим, довгоочікуваний та публічно презентований ренесанс атомної енергетики, так і не розпочався.
Саме, враховуючи цей набір факторів, а, також, потенційні сценарії розвитку економіки, які розроблені експертами Українського інституту майбутнього, потенційними трансформаціями в економіці і енергоспоживанні країни стали величезним викликом для формування прогнозу електроенергетичного міксу.
З початку повномасштабного вторгнення в Україні є зруйнованими та окупованими 42% генеруючих потужностей енергосистеми. Найбільшим окупованим об’єктом є Запорізька АЕС (6 ГВт, пародоксально, що в години найбільшого навантаження АЕС могла видавати до 6,2 ГВт годин електроенергії), а найсуттєвіших втрат зазнала теплогенерація, в структурі якої 87% вугільних ТЕЦ є безповоротно втраченими. Руйнації та пошкодження зазнали 2,3 тисячі МВт потужностей гідрогенерації.
На превеликий жаль, ворог не обійшов й «зелену» генерацію зруйнувавши та окупувавши 3,9 тисяч МВт вітрових та сонячних електростанцій. У розрізі ВДЕ, вітропарки є менш пошкодженими: доступна інформація щодо пожеж на 3х вітрогенераторах у Донецькі та Запоріжській областях, пошкодження трансформаторної підстанції ВЕС у Херсонській області, а також попадання бойової частини дрону у лопать вітрогенератора біля міста Очаків Миколаївської області. Натомість сонячні електростанції є більш вразливи до обстрілів стрілецькою зброєю та ракет (через велику площу забудови та крихкість фотоелектричних модулів). Так, для прикладу у Харківській області зруйновані всі наземні сонячні електростанції (28,4 МВт встановленої потужності) та більшість промислових дахових СЕС (6,3 МВт пошкоджено та зруйновано, а лише 1,0 продовжує працювати), до 1,2 ГВт СЕС знаходяться на ТОТ (тимчасово окупованих територіях) - рисунок 1.
Якщо територіально аналізувати зони пошкодження, то найбільших втрат зазнали генеруючі потужності регіонів, наближених до зони бойових дій, що до обстрілів енергосистеми були енергетично профіцитними, а наразі мають дефіцит електричної енергії. Наприклад, Харківська область, яка природньо була донором 4х сусідніх областей в електропостачанні, перейшла, фактично, у режим «енергетичного острову». Зокрема, місто Харків – найбільше місто України, яке заживлене електропостачанням з 25 вересня 2022 р. за аварійними схемами, та більшість часу перебуває у автономному режимі живлення, що забезпечується за рахунок внутрішньоміської генерації. Тут, ключову роль відіграють розподілені територією міста локальні газопоршневі устанвоки, що забезпечують елетропостачанням об’єкти критичної інфраструктури та населення.
Також, є руйнування та суттєві пошкодження великих генеруючих об’єктів у глибокому тилу, зокрема, - на Закарпатті, Прикарпатті та Поділлі. Зокрема, двічі у аварійний режим «енергетичного острову» наприкінці 2024 р. переходила Тернопільська область, що пов’язане із особливістю схеми електропостачання регіону.
Рекордстменом щодо аварійних ситуацій на високовольтних мережах є Одеська область, зокрема, місто Одеса, яка на момент написання даного звіту за результатами дослідження 6 разів була відрізана повністю або частково від централізованого електропостачання.
Більш детально, із ситуацією можна ознайомитись на карті – рисунок 2 (увага! Карта побудована на основі відкритих даних із заяв Міністерства енергетики України та керівництва обласних ЦВА) – станом на 09.06.2025 р.
Саме така ситуація в українській електроенергетиці призвела до того, що у 2024 у пошуковій системі Google найбільш популярні запити були «енергетика» та «графіки відключень світла». Безумовно, це призвело до викликів, в тому числі і репутаційниї для електроенергетичних компаній та їх ТОР-менеджерів.
Також, введено в експлуатацію 3 малих ТЕЦ потужністю 20-25 МВт сумарною потужністю 71,4 МВт.
Органи місцевого самоврядування ввели в експлуатацію 212,42 МВт газопоршневих установок без підключення до електромереж для забезпечення життєдіяльності у аварійних ситуаціях обʼєктів критичної інфраструктури (теплокомуненерго та водоканалів). Ці потужності побудовані як за підтримки програм міжнародної технічної допомоги - МТД (грантів і цільового надання обладнання), так і за рахунок місцевого бюджету, як це робить місто Харків. На привеликий жаль 28,4 МВт, наданого за програмами МТД генеруючого обладнання, залишається без підключення за низки причин (зокрема через відсутність у власних бюджетах органів місцевого самоврядування ресурсів на виконання проектно-кошторисної документації та підключення до газорозподільних мереж).
Крім того, державні компанії, що зареєстровані у місті Київ у 2024 році, за даними системи закупівель Prozzoro, для своїх дивізіонів по всій Україні провели тендерів на 2,2 млрд грн., що відповідає 37,24 МВт газопоршневих потужностей (детальноі інформації немає у публічному просторі).
Слід зауважити, що великий та середній бізнес (за інформацією газорозподільних компаній) у 2024 підключив до мереж 18,63 МВт газопоршневих установк (без підключення до електромереж) для забезпечення власних потреб. Переважно, це великий рітейл та складські термінали із холодильним устаткуванням.
Експертно, за результатами опитувань керівників найбільших компаній, що будують сонячні електростанції для власного споживання приватних домогосподарств, ними побудовано 28,58 МВт таких потужностей. Слід нагадати, що на 1 січня 2022 року Украіна мала 1,1 ГВт сонячних електростанцій приватних домогосподарств.
Отже, сумарно маємо встановлену потужність розподіленої генерації 944,767 МВт, з них підключені до електромереж 106,374 МВт.
Розглянемо географію впровадження проектів розподіленої генерації та співвідношення регіональних короткострокових потреб у горизонті 2025-27 рік та можливостей підключення до мереж. Для візуалізації автором складено карту (див. рисунок 3).
Слід зазначити, що аналіз ситуації показав – географічно встановлені потужності розподіленої генерації не залежать від регіональних потреб (пов’язані в першу чергу із руйнування генеруючих установок) та можливості підключення на мереж.
Лідером серед встановлення потужностей розподіленої генерації є Львівська область, в якій встановлено 6,8 МВт когенераційних установок за підтримки програм міжнародної технічної допомоги (МТД), бізнес побудував 61 МВт потужностей (це як і Сколівська ВЕС, так і СЕС на дахах великого рітейлу та виробничих підприємств), органи місцевого самоврядування (ОМС) не проявляють активності через відсутність дефіциту електричної енергії.
За Львівщиною знаходиться Харківська область, яка щоденного страждає від обстрілів з боку сусідньої держави, що призвело до суцільного руйнування електростанцій. Разом з тим, органи місцевого самоврядування збудували 56,5 МВт когенераційних установок 28,3 МВт за рахунок МТД, а 28,2 МВт за власний рахунок. Переважно, це установки для забезпечення стабільного енергопостачання об’єктів критичної інфраструктури: теплопостачальних організацій та водоканалів. Через військові ризики бізнес не проявляє в регіоні активність.
Третю позицію розділяють Дніпропетровська область (18,8 МВт встановлених потужностей) та Житомирська область (18,4 МВт) в даних регіонах працюють активні ОМС, які впроваджують проекти децентралізованого енергопостачання комунального господарства, як за власні ресурси, так і в рамках програм МТД.
Отже, не дивлячись на побудовані бізнесом та ОМС 944,76 МВт об’єктів розподіленої генерації, у горизонті 2025-27 років залишається потреба 2 742,7 МВт (2,7 ГВт), разом з тим електричні мережі зможуть прийняти лише 2 323,4 МВт встановленої потужності електроустановок. Тому, враховуючи динамічне підвищення тарифу на електричну енергію, прогнозується зростання об’єктів розподіленої генерації для покриття власних потреб та мінімізації ризиків введення обмежень електропостачання (як аварійних, так і планових через дефіцит електричної енергії).
Природний газ – 32,5%.
Ядерне паливо – 21,48%.
Нафта і нафтопродукти – 19,52%
Гідроенергія – 10,74%.
Кам’яне вугілля – 10,63%.
ВДЕ – 5,13%.
Наступним фактором складання прогнозу є результати прогнозування сценаріїв розвитку України, що здійснені Українським інститутом майбутнього в рамках «Прогнозу економіки України 2025». Здійснено співставлення різних прогнозів динаміки ВВП і доля в його одиниці наступник складників:
- ядереного палива;
- гідроенергії;
- кам’яного вугілля;
- природного газу для виробництва електроенергії на ТЕС та ТЕЦ, газопоршневих установках;
- «зеленої» електрогенерації (використання ВДЕ).
Детальніше, інструментарій прогнозування викладений на рисунку 4.
Прогноз регіонального розподілу споживання електроенергії за областями України здійснений на основі прогнозу динаміки валового регіонального продукту, що проведений Державною установою «Інститут економіки та прогнозування НАН України».
Також, важливим фактором є споживання електроенергії населенням у побуті, що доповнює співвідношення долі електроенергії до одиниці ВВП. Як базовий, взято прогноз динаміки населення в розрізі всієї України та окремо по кожному регіону до 2030 року, що здійснений Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи Національної академії наук України.
Як коригуючі прогноз, використані наступні показники, що взяті із відкритих джерел:
1. Доля споживання електроенергії релакованими підприємствами та індустріальними парками (за інформацією Асоціації українських індустріальних парків).
2. Доля споживання електроенергією ЖКГ (за звітом Міністерства розвитку громад та територій України, а також дослідження Асоціації міст України).
3. Динаміка зростання парку електромобілів та комунального електротранспорту (за даними Електромобільної асоціації).
4. Доля споживання електроенергії населенням (за кожною областю окремо – за результатами аналізу звітів обленерго).
5. Рівень газозаміщення на електроенергію (за звітом Міністерства розвитку громад та територій України, а також дослідження Асоціації міст України).
6. Прогнози розвитку галузі «зеленої» електрогенерації (опубліковані у звітах Українською вітроенергетичною асоціацією, Асоціації сонячної енергетики України та Української асоціації відновлюваної енергетики).
7. Рівень і темпи відновлення та будівництва нових потужностей електроенергетики в Україні (всі дані та розрахунки інтерпретовані автором дослідження на підставі офіційних заяв та публікацій, і звітів, що доступні у публічному доступні, Прем'єр-міністра України, керівництва Міністерства енергетики України, ПрАТ «НЕК «Укренерго», ПрАТ «Укргідроенерго», ПрАТ «Центренерго», АТ «Енергоатом» голови та членів наглядової ради НКРЕКП, а, також, іншої статистичної інформації, доступної у відкритому користуванні).
Гіпотеза 2. Атомна генерація знизить свою роль у енергетичному міксі, але буде залишатись приволюючою у забезпеченні стабільного графіку видачі електричної енергії в мережі. Збільшення долі в енергобалансі атомної генерації на 6 ГВт год. може бути лише за рахунок деокупації / повернення дипломатичним / економічним шляхом під повний контроль України.
Гіпотеза 3. Збільшення долі «зеленої» генерації за існуючими темпами та прогнозами будівництва нових потужностей не перевищить 10 ГВт (встановлених потужностей), що у загальному енергетичному міксі буде становити 12-15%.
Гіпотеза 4. Ключову роль у забезпеченні стабільності енергосистеми України відіграють газопоршневі установки, системи накопичення електроенергії та імпорт електроенергії.
Таблиця 1. Прогноз споживання електроенергії в Україні, тис. ГВт год / рік
Слід зазначити, що за першим сценарієм розвитку економіки зростання споживання електричної енергії в Україні зросте на 13% до 182 ТВт год на рік. Це зумовлено, в першу чергу із зростанням економіки України, відродженням роботи енергоємних підприємств (металообробна промисловість та машинобудування), а, також, часткове зростання кількості населення, в першу чергу за рахунок повернення громадян-мігрантів до України.
За другим сценарієм, зростання споживання електроенергії до 2030 р. є на рівні 8,8 %, що зумовлено не такими стрімкими вищезазначених факторів. Середньозвішене значення зростання споживання електроенергії, що пропорційне до двох найвірогідніших сценаріїв становить 11,6 %.
За третім та четвертим песимістичними сценаріями прогнозується зменшення споживання електроенергії на 10-13%. Це зумовлено процесами гальмування розвитку економіки, еміграції населення та зменшення платоспроможності населення за спожиті житлово-комунальні послуги.
Річне відображення прогнозу споживання електроенергії за 4ма різними сценаріями відображено на рисунку 5.
Слід зазначити, що прогнозоване збільшення долі генерації чистої «зеленої» енергії з ВДЕ за оптимістичними сценаріями (№1 та №2) не перевищить долю 13% у загальному споживанні електроенергії та середньозважено буде становити до 25,5 млн МВт год. / рік. Разом з тим, на розвиток «зеленої» енергетики можуть вплинути фактори невизначеності, такі як:
- Військові ризики, що спричинять потенційне руйнування або окупацію об’єктів генерації (як новозбудованих, так й існуючих).
- Посилення рівня недовіри інвесторів (як українських, так й іноземних) до держави Україна, що пов’язане із постійним накопиченням боргів ДП «Гарантований покупець» перед виробниками електроенергії за «зеленим» тарифом.
- Зміна умов державного стимулювання виробників електроенергії з ВДЕ – введення аукціонів на потужності, які проводить ДП «Гарантований покупець», а учасники ринку електроенергії не вибирають весь об’єм аукціонної підтримки.
- Трансформація та посилене регулювання ринку електричної енергії, зокрема, повернення формульного підходу до формування плати за небаланси та обезцінювання товару – гарантій походження електроенергії.
- Витіснення державними монополістами учасників ринку «зеленої» електрогенерації із аукціонів на перетин транскордонних перетоків для експорту надлишкової електроенергії, а, також, - заморожування розмірів верхніх та нижніх прайскепів на експортно-імпортні операції з електроенергією.
Сумарна річна потреба за регіонами України буде складати у коридорі 143-150 тис. ГВт год / рік. У 2024 р. генерація електричної енергії в Україні становила на рівні 121 тис. ГВт год / рік, а імпорт електроенергії х країн ЄС (Угорщина, Словаччина, Румунія та Польща) – 4 436,6 тис. МВт год / рік.
У регіональному прогнозі найбільшу питому вагу займає споживання в Одеській області – на рівні 8 340 – 10 420 тис. ГВт год / рік (за 2гим та 1им сценаріями, відповідно). В першу чергу це пов’язано із потенційним відновленням повноцінної роботи морських портів Великої Одеси, а також, висока ймовірність переходу області та міста у частковий режим «енергетичного острову», що пов’язане із перевантаженням мереж оператора систем передачі електроенергії (НЕК «Укренерго») та аварійного стану високовольтних електропідстанцій.
На другому місці за споживанням електричної енергії знаходиться Львівська область. Прогнозне споживання електроенергії становить 8 239 – 10 600 тис. ГВт год / рік (за 2гим та 1им сценаріями, відповідно). Цей регіон динамічно розвивається через лідерство у релокації підприємств із Сходу та Півдня України, внутрішнього переміщення населення та відкриття найбільшої кількості офісів ІТ-компаній із власними DATA-центрами.
Традиційно, третю позицію займає місто Київ, де зосереджена найбільша кількість домоволодінь на 1 квадратний метр, промислові підприємства та офісні приміщення. Прогнозне споживання електроенергії становить 6 353 – 6 417 тис. ГВт год / рік (за 2гим та 1им сценаріями, відповідно).
Детальніше, регіональний розподіл прогнозу споживання електроенергії в Україні відображено на рисунку 6.
Слід зазначити, що аутсайдерами у потенційному споживанні електроенергії в Україні, крім прифронтових областей, є, наприклад Чернівецька область. Це, потенційно пов’язане з тим, що область, через відсутність якісної інфраструктури, прийняла найменшу кількість внутрішньо переміщених осіб та релакованих підприємств, тому суттєвої динаміки зміни споживання електроенергії не прогнозується.
- Встановлені потужності та об’єми видачі електричної енергії від існуючих (за виключенням об’єктів генерації на тимчасово окупованих територіях).
- Рівень пошкодження об’єктів електрогенерації на територіях, підконтрольних Уряду України.
- Ступінь і можливість, темпи ремонтів та відновлення пошкоджених, суттєво пошкоджених та зруйнованих об’єктах електрогенерації.
- Прогноз споживання електроенергії до 2030 року в розрізі України та окремих областей.
- Темпи будівництва об’єктів розподіленої генерації у 2024 році, як газопоршневих машин, так і «зеленої» енергетики.
- Потреби органів місцевого самоврядування у газопоршневій генерації для забезпечення потреб критичної інфраструктури (насосна група теплокомуненерго, водопровідно-каналізаційного господарства) та об’єктів соціальної сфери.
- Технічно регламентований ENTSO-E граничний верхній рівень імпорту електричної енергії.
- Потреби у балансуванні (особливо, у пікові години) та регулювання частоти в об’єднаній енергосистемі за умови врахування вищеврахованих індикаторів.
- Можливість підключення до мереж оператора систем передачі (ОСП – НЕК «Укренерго») та операторів систем розподілу електроенергії (ОСР – обленерго), відповідно до прогнозу споживання електроенергії за областями України, нових електроустановок для генерації та накопичення електроенергії.
Відповідно до проведеного прогнозування, загальна встановлена потужність електрогенеруючого та накопичувального обладнання в об’єднаній енергосистемі України у 2030 році має становити 35 750,7 МВт (див. таблицю 2), а саме:
Атомна генерація – існуючі 7 880 МВт (за виключенням тимчасово окупованої Запорізької АЕС, яка за умови деокупації змінить енергетичний ландшафт України та пригальмує розвиток розподіленої генерації).
Гідроенергетика – 4 476,7 МВт.
ТЕС та ТЕЦ – 2 960 МВт.
«Зелена» генерація із використанням ВДЕ – 9 250 МВт.
Балансування 6 370 МВт, в тому числі газопоршнева генерація – 3 720 МВт, накопичувачі електроенергії – 2 100 МВт.
Технічно доступний імпорт електроенергії – 2 100 МВт.
Критична інфраструктура із забезпеченням газопоршневої генерації – 2 714 МВт.
Таблиця 2. Прогноз енергетичного міксу в Україні до 2030 р.
Також, в рамках дослідження спрогнозовано територіальний розподіл енергетичного міксу за кожною окремою областю України (рисунок 7).
Слід виділити наступні тенденції:
- В областях, де розташовані діючі атомні електростанції, енергетичний мікс суттєво не зміниться, враховуючи стабільність електропостачання.
- Цікавим є кейс Львівської області, яка на сьогодні вже є єдиним енергодостатнім регіоном, що забезпечує себе електроенергією за рахунок ВДЕ. Також, це єдиний регіон де введена в експлуатацію діюча промислова станція накопичення електроенергії, загальною встановленою потужністю 20 МВт. Інвестиційна політика області стимулює будівництво нових об’єктів розподіленої генерації для покриття потреб новостворених та релакованих підприємств.
Також, на рисунку 7 локаційно показані території, де будуть, потенційно, будуватись нові об’єкти промислових вітроелектростанцій (ВЕС) та сонячних електростанцій (СЕС), враховуючи можливість прийняття згенерованої електроенергії до мереж ОСП та ОСР й, відповідно, розподілу серед комерційних та побутових абонентів.
Гіпотеза 2. Атомна генерація знизить свою роль у енергетичному міксі, але буде залишатись приволюючою у забезпеченні стабільного графіку видачі електричної енергії в мережі. Збільшення долі в енергобалансі атомної генерації на 6 ГВт год. може бути лише за рахунок деокупації / повернення дипломатичним / економічним шляхом під повний контроль України – гіпотеза підтвердилась повністю.
Гіпотеза 3. Збільшення долі «зеленої» генерації за існуючими темпами та прогнозами будівництва нових потужностей не перевищить 10 ГВт (встановлених потужностей), що у загальному енергетичному міксі буде становити 12-15% - гіпотеза підтвердилась повністю, за найбільш ймовірними 2ма сценаріями доля ВДЕ у енергобалансі становитиме середньозважено 12,2%.
Гіпотеза 4. Ключову роль у забезпеченні стабільності енергосистеми України відіграють газопоршневі установки, системи накопичення електроенергії та імпорт електроенергії – гіпотеза підтвердилась частково, оскільки дані потужності відіграють важливу роль у балансуванні енергосистеми, а роль АЕС залишається вагомою у енергетичному балансу до 2030 року
Чому виникла ідея скласти прогноз електроенергетичного міксу України до 2030 року?
Для електроенергетики 2024 рік став роком випробування на міцність енергосистеми та на мужність енергетиків. Протягом року російські окупанти застосували більше як 1100 ракет для удару по об’єктах української електроенергетики. Саме реакція на пошкодження та руйнування об’єктів електрогенерації, їх відновлення та перебудова – вплинули на репутаційні ризики цілої низки компаній. Крім того, розпочався ренесанс «зеленої» енергетики – почалися будівництва нових потужностей, в першу для покриття власних витрат на електроенергію, а, також, потужностей високоманеврової газопоршневої генерації та акумуляторних систем. Разом з тим, довгоочікуваний та публічно презентований ренесанс атомної енергетики, так і не розпочався.Саме, враховуючи цей набір факторів, а, також, потенційні сценарії розвитку економіки, які розроблені експертами Українського інституту майбутнього, потенційними трансформаціями в економіці і енергоспоживанні країни стали величезним викликом для формування прогнозу електроенергетичного міксу.
Стан енергетичної системи України на початок розробки прогнозу
З початку повномасштабного вторгнення в Україні є зруйнованими та окупованими 42% генеруючих потужностей енергосистеми. Найбільшим окупованим об’єктом є Запорізька АЕС (6 ГВт, пародоксально, що в години найбільшого навантаження АЕС могла видавати до 6,2 ГВт годин електроенергії), а найсуттєвіших втрат зазнала теплогенерація, в структурі якої 87% вугільних ТЕЦ є безповоротно втраченими. Руйнації та пошкодження зазнали 2,3 тисячі МВт потужностей гідрогенерації.На превеликий жаль, ворог не обійшов й «зелену» генерацію зруйнувавши та окупувавши 3,9 тисяч МВт вітрових та сонячних електростанцій. У розрізі ВДЕ, вітропарки є менш пошкодженими: доступна інформація щодо пожеж на 3х вітрогенераторах у Донецькі та Запоріжській областях, пошкодження трансформаторної підстанції ВЕС у Херсонській області, а також попадання бойової частини дрону у лопать вітрогенератора біля міста Очаків Миколаївської області. Натомість сонячні електростанції є більш вразливи до обстрілів стрілецькою зброєю та ракет (через велику площу забудови та крихкість фотоелектричних модулів). Так, для прикладу у Харківській області зруйновані всі наземні сонячні електростанції (28,4 МВт встановленої потужності) та більшість промислових дахових СЕС (6,3 МВт пошкоджено та зруйновано, а лише 1,0 продовжує працювати), до 1,2 ГВт СЕС знаходяться на ТОТ (тимчасово окупованих територіях) - рисунок 1.
Рисунок 1 – Зміна структури генерації та споживання електроенергії в Україні
Якщо територіально аналізувати зони пошкодження, то найбільших втрат зазнали генеруючі потужності регіонів, наближених до зони бойових дій, що до обстрілів енергосистеми були енергетично профіцитними, а наразі мають дефіцит електричної енергії. Наприклад, Харківська область, яка природньо була донором 4х сусідніх областей в електропостачанні, перейшла, фактично, у режим «енергетичного острову». Зокрема, місто Харків – найбільше місто України, яке заживлене електропостачанням з 25 вересня 2022 р. за аварійними схемами, та більшість часу перебуває у автономному режимі живлення, що забезпечується за рахунок внутрішньоміської генерації. Тут, ключову роль відіграють розподілені територією міста локальні газопоршневі устанвоки, що забезпечують елетропостачанням об’єкти критичної інфраструктури та населення.
Також, є руйнування та суттєві пошкодження великих генеруючих об’єктів у глибокому тилу, зокрема, - на Закарпатті, Прикарпатті та Поділлі. Зокрема, двічі у аварійний режим «енергетичного острову» наприкінці 2024 р. переходила Тернопільська область, що пов’язане із особливістю схеми електропостачання регіону.
Рекордстменом щодо аварійних ситуацій на високовольтних мережах є Одеська область, зокрема, місто Одеса, яка на момент написання даного звіту за результатами дослідження 6 разів була відрізана повністю або частково від централізованого електропостачання.
Більш детально, із ситуацією можна ознайомитись на карті – рисунок 2 (увага! Карта побудована на основі відкритих даних із заяв Міністерства енергетики України та керівництва обласних ЦВА) – станом на 09.06.2025 р.
Рисунок 2 – Рівень пошкодження енергетичної системи України (станом на 09.06.2025 р.)
Саме така ситуація в українській електроенергетиці призвела до того, що у 2024 у пошуковій системі Google найбільш популярні запити були «енергетика» та «графіки відключень світла». Безумовно, це призвело до викликів, в тому числі і репутаційниї для електроенергетичних компаній та їх ТОР-менеджерів.
Відновлення енергетики та розвиток розподіленої генерації
На початку року Президент України під час Ukraine Recovery Conference (м. Берлін, Федеративна Республіка Німеччина), дав чіткий посил енергетикам у будівництві в найближчій перспективі до 1 ГВт газової генерації. Український бізнес та громади близько наблизились до цієї цифри, побудувати, майже, 1 ГВт розподіленої генерації. У даній публікації розберемось у структурі побудованої розподіленої генерації, джерелах фінансування і розподілу за регіонами.Газова генерація
За 2024 рік в Україні активно вводились в експлуатацію малі ТЕЦ та когенераційні установки: 14 установок сумарною потужністю 32,787 МВт, з них 8 установок до 1 МВт (загальною потужністю 3,86 МВт) та 6 потужністю від 1 до 20 МВт (із загальною потужністю (28,987 МВт). Це є своєрідним рекордом за весь період Незалежності України, починаючи із 1991 року.Також, введено в експлуатацію 3 малих ТЕЦ потужністю 20-25 МВт сумарною потужністю 71,4 МВт.
Органи місцевого самоврядування ввели в експлуатацію 212,42 МВт газопоршневих установок без підключення до електромереж для забезпечення життєдіяльності у аварійних ситуаціях обʼєктів критичної інфраструктури (теплокомуненерго та водоканалів). Ці потужності побудовані як за підтримки програм міжнародної технічної допомоги - МТД (грантів і цільового надання обладнання), так і за рахунок місцевого бюджету, як це робить місто Харків. На привеликий жаль 28,4 МВт, наданого за програмами МТД генеруючого обладнання, залишається без підключення за низки причин (зокрема через відсутність у власних бюджетах органів місцевого самоврядування ресурсів на виконання проектно-кошторисної документації та підключення до газорозподільних мереж).
Крім того, державні компанії, що зареєстровані у місті Київ у 2024 році, за даними системи закупівель Prozzoro, для своїх дивізіонів по всій Україні провели тендерів на 2,2 млрд грн., що відповідає 37,24 МВт газопоршневих потужностей (детальноі інформації немає у публічному просторі).
Слід зауважити, що великий та середній бізнес (за інформацією газорозподільних компаній) у 2024 підключив до мереж 18,63 МВт газопоршневих установк (без підключення до електромереж) для забезпечення власних потреб. Переважно, це великий рітейл та складські термінали із холодильним устаткуванням.
Сонячна енергетика
Окремої уваги заслуговує бізнес, який за перше півріччя 2024 року ввів в експлуатацію 212,43 МВт (за даними реєстрів ДІАМ) сонячних дахових електростанцій без підключення до мереж. А у другому півріччі 2024 додатково введено в експлуатацію 384,96 МВт дахових сонячних електростанцій для власного споживання.Експертно, за результатами опитувань керівників найбільших компаній, що будують сонячні електростанції для власного споживання приватних домогосподарств, ними побудовано 28,58 МВт таких потужностей. Слід нагадати, що на 1 січня 2022 року Украіна мала 1,1 ГВт сонячних електростанцій приватних домогосподарств.
Вітрогенерація
Крім того, минулий 2024 рік був не визначальним для будівництва та введенням в експлуатацію промислових вітроелектростанцій, оскільки сумарно побудовано 44,6 МВт (за даними вітроенергетичноі асоціації), а у 2023 - 238 МВт. Так, найпотужнішими обʼєктами стали: Сколівської ВЕС (компанія ЕКО-Оптіма у Львіській області), перший вітрогенератор на Закарпатті біля міста Перечин та 2 обʼєкти, що збудували локальні агропідприємства (біля міста Камʼянець-Подільський на Хмельниччині та Кременець на Тернопільщині).Отже, сумарно маємо встановлену потужність розподіленої генерації 944,767 МВт, з них підключені до електромереж 106,374 МВт.
Розглянемо географію впровадження проектів розподіленої генерації та співвідношення регіональних короткострокових потреб у горизонті 2025-27 рік та можливостей підключення до мереж. Для візуалізації автором складено карту (див. рисунок 3).
Рисунок 3 – Встановлення потужностей розподіленої генерації у 2024 році.
Слід зазначити, що аналіз ситуації показав – географічно встановлені потужності розподіленої генерації не залежать від регіональних потреб (пов’язані в першу чергу із руйнування генеруючих установок) та можливості підключення на мереж.
Лідером серед встановлення потужностей розподіленої генерації є Львівська область, в якій встановлено 6,8 МВт когенераційних установок за підтримки програм міжнародної технічної допомоги (МТД), бізнес побудував 61 МВт потужностей (це як і Сколівська ВЕС, так і СЕС на дахах великого рітейлу та виробничих підприємств), органи місцевого самоврядування (ОМС) не проявляють активності через відсутність дефіциту електричної енергії.
За Львівщиною знаходиться Харківська область, яка щоденного страждає від обстрілів з боку сусідньої держави, що призвело до суцільного руйнування електростанцій. Разом з тим, органи місцевого самоврядування збудували 56,5 МВт когенераційних установок 28,3 МВт за рахунок МТД, а 28,2 МВт за власний рахунок. Переважно, це установки для забезпечення стабільного енергопостачання об’єктів критичної інфраструктури: теплопостачальних організацій та водоканалів. Через військові ризики бізнес не проявляє в регіоні активність.
Третю позицію розділяють Дніпропетровська область (18,8 МВт встановлених потужностей) та Житомирська область (18,4 МВт) в даних регіонах працюють активні ОМС, які впроваджують проекти децентралізованого енергопостачання комунального господарства, як за власні ресурси, так і в рамках програм МТД.
Отже, не дивлячись на побудовані бізнесом та ОМС 944,76 МВт об’єктів розподіленої генерації, у горизонті 2025-27 років залишається потреба 2 742,7 МВт (2,7 ГВт), разом з тим електричні мережі зможуть прийняти лише 2 323,4 МВт встановленої потужності електроустановок. Тому, враховуючи динамічне підвищення тарифу на електричну енергію, прогнозується зростання об’єктів розподіленої генерації для покриття власних потреб та мінімізації ризиків введення обмежень електропостачання (як аварійних, так і планових через дефіцит електричної енергії).
Електроенергетичний мікс до 2030 р. – якою буде електроенергетика у найближчі роки?
Методика дослідження
Для прогнозування розвитку електроенергетики на найближчі 5 років був використаний коефіцієнт долі енергоресурсів у одиниці ВВП. За даними дослідження International Energy Agency – IEA “World Energy Outlook 2024” роль енергетичних ресурсів у формуванні ВВП України становить 38,2%, що пропорційно розподіляється за категоріями енергоресурсів: Природний газ – 32,5%.
Ядерне паливо – 21,48%.
Нафта і нафтопродукти – 19,52%
Гідроенергія – 10,74%.
Кам’яне вугілля – 10,63%.
ВДЕ – 5,13%.
Наступним фактором складання прогнозу є результати прогнозування сценаріїв розвитку України, що здійснені Українським інститутом майбутнього в рамках «Прогнозу економіки України 2025». Здійснено співставлення різних прогнозів динаміки ВВП і доля в його одиниці наступник складників:
- ядереного палива;
- гідроенергії;
- кам’яного вугілля;
- природного газу для виробництва електроенергії на ТЕС та ТЕЦ, газопоршневих установках;
- «зеленої» електрогенерації (використання ВДЕ).
Детальніше, інструментарій прогнозування викладений на рисунку 4.
Рисунок 4 – Інструментарій прогнозування електроенергетичного міксу
Прогноз регіонального розподілу споживання електроенергії за областями України здійснений на основі прогнозу динаміки валового регіонального продукту, що проведений Державною установою «Інститут економіки та прогнозування НАН України».
Як коригуючі прогноз, використані наступні показники, що взяті із відкритих джерел:
1. Доля споживання електроенергії релакованими підприємствами та індустріальними парками (за інформацією Асоціації українських індустріальних парків).
2. Доля споживання електроенергією ЖКГ (за звітом Міністерства розвитку громад та територій України, а також дослідження Асоціації міст України).
3. Динаміка зростання парку електромобілів та комунального електротранспорту (за даними Електромобільної асоціації).
4. Доля споживання електроенергії населенням (за кожною областю окремо – за результатами аналізу звітів обленерго).
5. Рівень газозаміщення на електроенергію (за звітом Міністерства розвитку громад та територій України, а також дослідження Асоціації міст України).
6. Прогнози розвитку галузі «зеленої» електрогенерації (опубліковані у звітах Українською вітроенергетичною асоціацією, Асоціації сонячної енергетики України та Української асоціації відновлюваної енергетики).
7. Рівень і темпи відновлення та будівництва нових потужностей електроенергетики в Україні (всі дані та розрахунки інтерпретовані автором дослідження на підставі офіційних заяв та публікацій, і звітів, що доступні у публічному доступні, Прем'єр-міністра України, керівництва Міністерства енергетики України, ПрАТ «НЕК «Укренерго», ПрАТ «Укргідроенерго», ПрАТ «Центренерго», АТ «Енергоатом» голови та членів наглядової ради НКРЕКП, а, також, іншої статистичної інформації, доступної у відкритому користуванні).
Основні гіпотези, які перевірялися дослідженням
Гіпотеза 1. За кожним із різних сценаріїв економіки України буде різна динаміка споживання електроенергії в Україні: за першими 2ма сценаріями вона буде позитивною (із сумарною вірогідністю їх реалізації – 70%), за 2ма іншими – споживання електроенергії буде знижуватись (із сумарною вірогідністю їх реалізації – 30%).Гіпотеза 2. Атомна генерація знизить свою роль у енергетичному міксі, але буде залишатись приволюючою у забезпеченні стабільного графіку видачі електричної енергії в мережі. Збільшення долі в енергобалансі атомної генерації на 6 ГВт год. може бути лише за рахунок деокупації / повернення дипломатичним / економічним шляхом під повний контроль України.
Гіпотеза 3. Збільшення долі «зеленої» генерації за існуючими темпами та прогнозами будівництва нових потужностей не перевищить 10 ГВт (встановлених потужностей), що у загальному енергетичному міксі буде становити 12-15%.
Гіпотеза 4. Ключову роль у забезпеченні стабільності енергосистеми України відіграють газопоршневі установки, системи накопичення електроенергії та імпорт електроенергії.
Прогноз споживання електричної енергії
Відповідно до сценаріїв, які розглянуті вище, та факторів впливу на споживання електричної енергії здійснено наступний прогноз споживання електричної енергії (таблиця 1).Таблиця 1. Прогноз споживання електроенергії в Україні, тис. ГВт год / рік
| Рік | Сценарії | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | |
| 2025 | 159, 160 820 | 157, 612 563 | 152, 038 837 | 150, 335 755 |
| 2026 | 163, 617 323 | 160, 449 589 | 149, 302 138 | 145, 976 018 |
| 2027 | 168, 198 608 | 163, 337 681 | 146, 614 700 | 141, 742 713 |
| 2028 | 172, 908 169 | 166, 277 760 | 143, 975 635 | 137, 632 175 |
| 2029 | 177, 749 597 | 169, 270 759 | 141, 384 074 | 133, 640 842 |
| 2030 | 182, 726 586 | 172, 317 633 | 138, 839 160 | 129, 765 257 |
Слід зазначити, що за першим сценарієм розвитку економіки зростання споживання електричної енергії в Україні зросте на 13% до 182 ТВт год на рік. Це зумовлено, в першу чергу із зростанням економіки України, відродженням роботи енергоємних підприємств (металообробна промисловість та машинобудування), а, також, часткове зростання кількості населення, в першу чергу за рахунок повернення громадян-мігрантів до України.
За другим сценарієм, зростання споживання електроенергії до 2030 р. є на рівні 8,8 %, що зумовлено не такими стрімкими вищезазначених факторів. Середньозвішене значення зростання споживання електроенергії, що пропорційне до двох найвірогідніших сценаріїв становить 11,6 %.
За третім та четвертим песимістичними сценаріями прогнозується зменшення споживання електроенергії на 10-13%. Це зумовлено процесами гальмування розвитку економіки, еміграції населення та зменшення платоспроможності населення за спожиті житлово-комунальні послуги.
Річне відображення прогнозу споживання електроенергії за 4ма різними сценаріями відображено на рисунку 5.
Рисунок 5 – Прогноз споживання електроенергії до 2030 р. за 4ма різними сценаріями
Слід зазначити, що прогнозоване збільшення долі генерації чистої «зеленої» енергії з ВДЕ за оптимістичними сценаріями (№1 та №2) не перевищить долю 13% у загальному споживанні електроенергії та середньозважено буде становити до 25,5 млн МВт год. / рік. Разом з тим, на розвиток «зеленої» енергетики можуть вплинути фактори невизначеності, такі як:
- Військові ризики, що спричинять потенційне руйнування або окупацію об’єктів генерації (як новозбудованих, так й існуючих).
- Посилення рівня недовіри інвесторів (як українських, так й іноземних) до держави Україна, що пов’язане із постійним накопиченням боргів ДП «Гарантований покупець» перед виробниками електроенергії за «зеленим» тарифом.
- Зміна умов державного стимулювання виробників електроенергії з ВДЕ – введення аукціонів на потужності, які проводить ДП «Гарантований покупець», а учасники ринку електроенергії не вибирають весь об’єм аукціонної підтримки.
- Трансформація та посилене регулювання ринку електричної енергії, зокрема, повернення формульного підходу до формування плати за небаланси та обезцінювання товару – гарантій походження електроенергії.
- Витіснення державними монополістами учасників ринку «зеленої» електрогенерації із аукціонів на перетин транскордонних перетоків для експорту надлишкової електроенергії, а, також, - заморожування розмірів верхніх та нижніх прайскепів на експортно-імпортні операції з електроенергією.
Диференціація споживання електроенергії за областями України
Відповідно до складеного прогнозу споживання електроенергії, враховуючи прогноз ВРП (валового регіонального продукту), динаміку населення за регіонами України та структуру промислового споживання електроенергії складено прогноз диференціації споживання електроенергії за областями України до 2030 р.Сумарна річна потреба за регіонами України буде складати у коридорі 143-150 тис. ГВт год / рік. У 2024 р. генерація електричної енергії в Україні становила на рівні 121 тис. ГВт год / рік, а імпорт електроенергії х країн ЄС (Угорщина, Словаччина, Румунія та Польща) – 4 436,6 тис. МВт год / рік.
У регіональному прогнозі найбільшу питому вагу займає споживання в Одеській області – на рівні 8 340 – 10 420 тис. ГВт год / рік (за 2гим та 1им сценаріями, відповідно). В першу чергу це пов’язано із потенційним відновленням повноцінної роботи морських портів Великої Одеси, а також, висока ймовірність переходу області та міста у частковий режим «енергетичного острову», що пов’язане із перевантаженням мереж оператора систем передачі електроенергії (НЕК «Укренерго») та аварійного стану високовольтних електропідстанцій.
На другому місці за споживанням електричної енергії знаходиться Львівська область. Прогнозне споживання електроенергії становить 8 239 – 10 600 тис. ГВт год / рік (за 2гим та 1им сценаріями, відповідно). Цей регіон динамічно розвивається через лідерство у релокації підприємств із Сходу та Півдня України, внутрішнього переміщення населення та відкриття найбільшої кількості офісів ІТ-компаній із власними DATA-центрами.
Традиційно, третю позицію займає місто Київ, де зосереджена найбільша кількість домоволодінь на 1 квадратний метр, промислові підприємства та офісні приміщення. Прогнозне споживання електроенергії становить 6 353 – 6 417 тис. ГВт год / рік (за 2гим та 1им сценаріями, відповідно).
Детальніше, регіональний розподіл прогнозу споживання електроенергії в Україні відображено на рисунку 6.
Рисунок 6 – Регіональний розподіл споживання електроенергії в Україні
Слід зазначити, що аутсайдерами у потенційному споживанні електроенергії в Україні, крім прифронтових областей, є, наприклад Чернівецька область. Це, потенційно пов’язане з тим, що область, через відсутність якісної інфраструктури, прийняла найменшу кількість внутрішньо переміщених осіб та релакованих підприємств, тому суттєвої динаміки зміни споживання електроенергії не прогнозується.
Прогнозування енергетичного міксу в Україні до 2030 р.
Прогнозування енергетичного міксу в Україні до 2030 року ґрунтувалось на наступних індикаторах:- Встановлені потужності та об’єми видачі електричної енергії від існуючих (за виключенням об’єктів генерації на тимчасово окупованих територіях).
- Рівень пошкодження об’єктів електрогенерації на територіях, підконтрольних Уряду України.
- Ступінь і можливість, темпи ремонтів та відновлення пошкоджених, суттєво пошкоджених та зруйнованих об’єктах електрогенерації.
- Прогноз споживання електроенергії до 2030 року в розрізі України та окремих областей.
- Темпи будівництва об’єктів розподіленої генерації у 2024 році, як газопоршневих машин, так і «зеленої» енергетики.
- Потреби органів місцевого самоврядування у газопоршневій генерації для забезпечення потреб критичної інфраструктури (насосна група теплокомуненерго, водопровідно-каналізаційного господарства) та об’єктів соціальної сфери.
- Технічно регламентований ENTSO-E граничний верхній рівень імпорту електричної енергії.
- Потреби у балансуванні (особливо, у пікові години) та регулювання частоти в об’єднаній енергосистемі за умови врахування вищеврахованих індикаторів.
- Можливість підключення до мереж оператора систем передачі (ОСП – НЕК «Укренерго») та операторів систем розподілу електроенергії (ОСР – обленерго), відповідно до прогнозу споживання електроенергії за областями України, нових електроустановок для генерації та накопичення електроенергії.
Відповідно до проведеного прогнозування, загальна встановлена потужність електрогенеруючого та накопичувального обладнання в об’єднаній енергосистемі України у 2030 році має становити 35 750,7 МВт (див. таблицю 2), а саме:
Атомна генерація – існуючі 7 880 МВт (за виключенням тимчасово окупованої Запорізької АЕС, яка за умови деокупації змінить енергетичний ландшафт України та пригальмує розвиток розподіленої генерації).
Гідроенергетика – 4 476,7 МВт.
ТЕС та ТЕЦ – 2 960 МВт.
«Зелена» генерація із використанням ВДЕ – 9 250 МВт.
Балансування 6 370 МВт, в тому числі газопоршнева генерація – 3 720 МВт, накопичувачі електроенергії – 2 100 МВт.
Технічно доступний імпорт електроенергії – 2 100 МВт.
Критична інфраструктура із забезпеченням газопоршневої генерації – 2 714 МВт.
Таблиця 2. Прогноз енергетичного міксу в Україні до 2030 р.
Джерело енергії Потужність, МВт
1. Атомна генерація 7 880 МВт
2. Гідроенергетика 4 476,7 МВт
3. ТЕС та ТЕЦ 2 960 МВт
4. ВДЕ 9 250 МВт
5. Балансування, в тому числі: 6 370 МВт
5.1. Газопоршнева генерація 3 720 МВт
5.2. Накопичувачі електроенергії 2 650 МВт
6. Імпорт електроенергії 2 100 МВт
7. Критична інфраструкткра (газопоршнева генерація) 2 714 МВт
ВСЬОГО: 35 750,7 МВт
Також, в рамках дослідження спрогнозовано територіальний розподіл енергетичного міксу за кожною окремою областю України (рисунок 7).
Слід виділити наступні тенденції:
- В областях, де розташовані діючі атомні електростанції, енергетичний мікс суттєво не зміниться, враховуючи стабільність електропостачання.
- Цікавим є кейс Львівської області, яка на сьогодні вже є єдиним енергодостатнім регіоном, що забезпечує себе електроенергією за рахунок ВДЕ. Також, це єдиний регіон де введена в експлуатацію діюча промислова станція накопичення електроенергії, загальною встановленою потужністю 20 МВт. Інвестиційна політика області стимулює будівництво нових об’єктів розподіленої генерації для покриття потреб новостворених та релакованих підприємств.
Рисунок 7 – Територіальний розподіл складових енергетичного міксу за регіонами України із прогнозом до 2030 р.
Також, на рисунку 7 локаційно показані території, де будуть, потенційно, будуватись нові об’єкти промислових вітроелектростанцій (ВЕС) та сонячних електростанцій (СЕС), враховуючи можливість прийняття згенерованої електроенергії до мереж ОСП та ОСР й, відповідно, розподілу серед комерційних та побутових абонентів.
Результати перевірки поставлених гіпотез
Гіпотеза 1. За кожним із різних сценаріїв економіки України буде різна динаміка споживання електроенергії в Україні: за першими 2ма сценаріями вона буде позитивною (із сумарною вірогідністю їх реалізації – 70%), за 2ма іншими – споживання електроенергії буде знижуватись (із сумарною вірогідністю їх реалізації – 30%) – гіпотеза підтвердилась повністю.Гіпотеза 2. Атомна генерація знизить свою роль у енергетичному міксі, але буде залишатись приволюючою у забезпеченні стабільного графіку видачі електричної енергії в мережі. Збільшення долі в енергобалансі атомної генерації на 6 ГВт год. може бути лише за рахунок деокупації / повернення дипломатичним / економічним шляхом під повний контроль України – гіпотеза підтвердилась повністю.
Гіпотеза 3. Збільшення долі «зеленої» генерації за існуючими темпами та прогнозами будівництва нових потужностей не перевищить 10 ГВт (встановлених потужностей), що у загальному енергетичному міксі буде становити 12-15% - гіпотеза підтвердилась повністю, за найбільш ймовірними 2ма сценаріями доля ВДЕ у енергобалансі становитиме середньозважено 12,2%.
Гіпотеза 4. Ключову роль у забезпеченні стабільності енергосистеми України відіграють газопоршневі установки, системи накопичення електроенергії та імпорт електроенергії – гіпотеза підтвердилась частково, оскільки дані потужності відіграють важливу роль у балансуванні енергосистеми, а роль АЕС залишається вагомою у енергетичному балансу до 2030 року
Поділитися