Сучасна енергетика та виклики для ринку освітніх послуг: чому енергетика – це нове ІТ

Ігнатьєв Станіслав, доктор технічних наук, професор Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка", начальник департаменту науково-технічного нагляду за експлуатацією та розвитку ПСГ Філії «Інститут транспорту газу» АТ «Укртрансгаз», почесний професор Європейського університету подальшої освіти, асоційований експерт Українського інституту майбутнього

У 2024 році у Світі доля відновлюваної енергетики зросла на 52% до 510 ГВт встановленої потужності. Таке активне зростання нових генеруючих одиниць сприяє виконанню світовими Урядами позиції, узгодженої під час проведення кліматичної конференції Сор28, щодо утроєння потужностей «зеленої» генерації енергії. Зокрема, Україна у 2024 році додала 982 МВт нової генерації, що використовує відновлювані джерела енергії. Разом з цим, для задоволення темпів зростання будівництва нових генеруючих потужностей виникає необхідність у збільшенні залученості професійних кадрів у енергетичній галузі.

Частка генерованої електрики з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), за різними джерелами, в спожитій енергії у світі на сьогодні складає 26%, і планується її збільшити до 55% до 2030 року. Орієнтовно, в 50 країнах світу частка виробництва електричної енергії з ВДЕ вже перевищує 50%, або наближається до цього рівня. Наприклад, за підсумками минулого року, часткою у 46% ВДЕ відзначилась Німеччина, яка, доречі, не є дуже сонячною.

ВДЕ – це чисте довкілля, можливість доступу до енергії в місцях де немає розвинутої енергетичної інфраструктури і звісно, це зміцнення енергонезалежності країни. Слідкуючи за сучасними світовими тенденціями, ресурс, що використовується для будівництва нових об’єктів генерації електричної енергії на 62 % складають ВДЕ. ВДЕ має суттєві конкурентні переваги у зменшенні собівартості будівництва. Так собівартість знизилась у 2024 році в порівнянні з 2010 роком: СЕС на 87%, ВЕС на 46%, за даними IRENA. В минулому році відбувся потужний ріст ВДЕ в Україні. За даними Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, в 2024 році було встановлено майже 1 ГВт нових потужностей, що збільшило загальну потужність приблизно втричі, до 9,8 ГВт. Сумарно ці станції дозволяють виробляти понад 12,4 млрд КВт-год електроенергії, або 11,5% від загального обсягу споживання. Все це - завдяки € 1,7 млрд інвестицій лише у 2024 році.

Динаміка зростання кількості фахівців «зеленої» енергетики в Україні

Донедавна Україна входила у ТОР-20 країн світу, за темпами розвитку зеленої енергетики, займаючи 18те місце у Світі, поступаючись попереднім місцем Туреччині. Так, Україна не залишається осторонь сонячної революції. У 2024 році встановили 686 МВт потужностей СЕС — втричі більше, ніж, нгаприклад, у 2017 році, потужність введених в дію станцій зросла на 228% у порівнянні з об’ємами приєднання до мережі у 2017 році. А за 2024 рік ми додали майже 1 ГВт встановлених електрогенеруючих потужностей, 86% яких збудовані для покриття власних потреб бізнесу.
Однак, за рядом обставин темпи зростання ринку призупинились. Однак, відбувся значний сплеск на ринку сонячної енергетики для власного споживання, а також, - вітрогенерації. Ряд компаній – лідерів ринку вітрогенерації декларують будівництво нових проектів вже без «зеленого» тарифу.

Разом з цим, повномасштабна війна внесла корективи у темпи будівництва та запит на створення нових проектів енергогенерації. Так, за перше півріччя 2024 р. бізнес для покриття власних потреб побудував 200 МВт сонячних електростанцій (1/5 від потужності атомного реактора). А за друге півріччя 2024 ще додатково введено в експлуатацію 486 МВт сонячних станцій для власного споживання бізнесу. Тобто, за 2024й рік бізнесом для покриття власних потреб у електроенергетиці побудовано майже половина від потужності енергоблоку атомної електростанції.
Додатково відчутна інтенсифікація нових вітрових проектів. Так, за 2024 додано додаткові 230 МВт вітрогенеруючих потужностей, зокрема у Миколаївській, Одеській, Львівській та перші вітропарки по 3 турбіни у Хмельницькій, Тернопільській областях, та з’явилась перша вітрова турбіна на Закарпатті.

Забудовники та інвестори відмічають, що все важче знайти кваліфікованих співробітників для забезпечення швидкого та якісного будівельного процесу, через військовий стан, мобілізацію та міграцію населення. Разом з тим, представники бізнесу підкреслюють факт старіння фахових інженерних кадрів.

На сьогодні, згідно дослідження Європейсько-Українського енергетичного агентства (ЄУЕА) на ринку праці у ВДЕ задіяно 14 300 осіб, що сумарно, більше, ніж працює у державних компаніях Укренерго (8 075 осіб) та Укргідроенерго (3 200 осіб). Крім того на етапах будівництва нових об’єктів зеленої генерації додатково залучається до 14 000-15 000 фахівців-будівельників, електриків та енергетиків по всій території України. Сьогодні, у більшості компаній-гравців ринку «зеленої» енергетики спостерігається нестача кваліфікованих фахівців, здатних реагувати на нові тенденції ринку.

Нами опитано керівників та HRів 20 найбільших підприємств галузі в Україні та визначено перелік фахівців, яких сьогодні та у найближчій перспективі потребує ринок (визначено за зменшенням запитуваності):
- проектувальники, що мають навички якісного виконання авторського нагляду за реалізацією проекту;
- проектувальники високовольтних мереж;
- територіальні-планувальники;
- інженери-організатори плану будівельних робіт;
- цивільні інженери та будівельні бригадири;
- інженери з телекомунікацій та зв’язку;
- кваліфіковані монтажники та електромонтажники, енергетики;
- фахівці з охорони праці та пожежної безпеки;
- експерти з контролю якості;
- логістичні спеціалісти із досвідом ЗЕД;
- експерти з правового, енергетичного регулювання, нерухомості та оподаткування, стандартизації;
- фінансові брокери;
- машиністи кранів та самохідної будівельної техніки;
- водії вантажних автомобілів;
- низькокваліфікований будівельний персонал.


В рамках дослідження ємності ринку праці для енергетичних спеціальностей було здійснено контент-аналіз web-ресурсів із розміщеними оголошеннями щодо рекрутингу фахівців, аналіз кар’єрних ресурсів найбільших гравців ринку, а, також, експертне опитування керівників та HR-директорів/менеджерів найбільших енергетичних компаній. Це дозволило скласти ситуаційну таблицю щодо запиту у фахівцях інженерних спеціальностей енергетичного ринку станом на квітень 2025 (див. – таблицю). З неї можна зробити наступні висновки:
- загальна ємність ринку праці на час дослідження становить 1 922 фахівця/фахівчині;
- традиційно, найвища потребу є у спеціалістах із обслуговування та розвитку систем операторів передачі (ПрАТ «НЕК «Укренерго») та розподілу (обленерго) електроенергії, як то релейники, співробітники аварійних бригад, диспетчерський персонал;
- найбільша потреба є у монтажниках об’єктів «зеленої» енергетики (в першу чергу – сонячних електростанцій) та спеціалістів у видобутку енергетичних корисних копалин (в першу чергу – із видобутку вуглеводнів). Так, наприклад, є попит у видобувної промисловості у кількості 293 осіб, що перевищує сумарний річний випуск зі всіх профільних університетів за цим напрямом підготовки;
- спостерігається постійний дефіцит у проєктантах для об’єктів ВДЕ, в першу чергу – сонячних електростанцій (як промислових, так і для приватних домогосподарств);
- через активну фазу мобілізації залишається дефіцит на фахівців із експлуатації та обслуговування сонячних електростанцій.
Також, спостерігається динамічне зростання кількості фахівців у галузі енергетики, що робить ринок освітніх послуг перспективним для розвитку та відкриття нових спеціальностей і створення сучасних лабораторій із передовим обладнанням. За рівнем активізації співпраці провідних технічних компаній із бізнесом у галузі енергетики, створення стипендіальних програм, підтримка студентських досліджень і конкурсів наукових робіт, а, також, стимулювання бізнесом програм дуальної освіти, робить енергетику новим ІТ, оскільки енергетичні компанії йдуть тим самим шляхом у підготовці кадрів, як і ШЕ-компанії у 10-ти річному історичному горизонті.



Картування ємності ринку праці для енергетичних спеціальностей повторює новий енергетичний ландшафт України: найбільший попит є у спеціальностей в регіоні із найбільшої кількістю нових енергетичних та видобувних проєктів, а, також, максимальна віддаленість від лінії ведення активних бойових дій, не зважаючи на необхідність впровадження нових ініціатив із відновлення та розвитку мереж та об’єктів електро- та теплогенерації. Слід зазначити, що попередні дослідження кадрового потенціалу для енергетичного ринку не мали таких чітких рис прив’язки до областей, наближених до зони бойових дій.
Отже, як бачимо, сьогодні країна знаходиться напередодні прірви кадрового голоду у зеленій енергетиці. Це, в першу чергу, - виклик для української системи вищої та середньо спеціальної освіти. За менеджментом навчальних закладів якої і залишається вибір: стане це «вікном можливостей» чи черговим кадровим голодом.
Яскравим прикладом є створення спеціалізованої навчальної програми у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» щодо підготовки багатопрофільних фахівців-енергетиків для потреб «зеленої» генерації та електротранспорту.

Із динамічним зростанням активності будівництва нових потужностей електрогенерації, як у Світі, так і в Україні, зростає попит у підприємств енергетичної галузі щодо висококваліфікованих фахівців для проектування, будівництва та експлуатації електростанцій, в першу чергу «зеленої» енергетики. У країнах ЄС вже діють спільні програми між операторами електроенергетики та закладами вищої освіти. Для України – це виклик щодо підготовки фахівців на базі закладів вищої освіти для нових енергетичних ринків.