Метою державної політики під час енергетичного переходу має стати її переорієнтування — Рябцев
Національний інститут стратегічних досліджень провів круглий стіл «Енергетичний перехід: глобальні виклики й ризики для України».
Із тезами доповіді на своїй сторінці у Фейсбук поділився директор спеціальних проектів НТЦ «Псіхєя» Геннадій Рябцев.
Отже, яким я бачу «логічний ланцюжок» енергетичного переходу (тобто тривалих структурних перетворень у світових енергетичних системах, що зумовлюють кардинальні зміни в попиті й пропонуванні, енергетичних балансах і цінах):
1. Створювані Індустрією 4.0 «розумні» виробництва вимагають все більше енергії вищої якості, але традиційні технології нездатні задовольнити попит на неї.
2. Енергосистеми потребують усе більших витрат, але банки інвестують у привабливіші об’єкти, а державу перевантажено боргами й соціальними зобов’язаннями.
3. Певні кошти вкладаються, але обладнання старіє, втрати зростають, ефективність знижується, енергія дорожчає.
4. Доступ до інформації формує запит на «світові стандарти» споживання, але спроба їх задовольнити погіршує довкілля, збільшуючи соціальні витрати.
5. Відновлювані джерела можуть стати виходом, але платоспроможний попит з’явиться лише після їхнього здешевлення та появи технологій «складування» енергії.
Як наслідок:
1. Не бажаючи залежати від монополізованих ринків і застарілих мереж, споживачі розвивають людиноцентричні системи, у рамках яких є одночасно постачальниками.
2. Попит стає більш гнучким, мобільним, «розумним», енергетичні потужності – інтелектуальними й розподіленими, ринки – децентралізованими й висококонкурентними.
3. Урбанізація формує запит на нову міську міцну й висококонцентровану енергетику з прийнятною вартістю приєднання й можливістю зростання на дорогих міських землях.
4. Але під загрозою опиняються статки постачальників «традиційних» ресурсів і технологій, тоді як інші хочуть «зіграти на переході».
До речі, останні (дуже бажаючи заробити) засобами не гребують.
Якими я бачу загрози, які мало хто помічає за істеричними закликами «зупинити зміну клімату».
Загроза перша: поглиблення енергетичної бідності (її прояви: пріоритет прав інвесторів, а не споживачів; спрямування політики на скорочення енергоспоживання, хоча це гальмує економічне зростання; ототожнення фрагментарного енергозаощадження з підвищенням енергоефективності; підміна вільних цін і тарифів «економічно обґрунтованими» без огляду на їхню прозорість і доступність; нав’язування споживачеві енергоресурсів і технологій із низькими коефіцієнтами перетворення енергії; збільшення інформаційної асиметрії на ринках).
Загроза друга: зменшення надійності систем (її прояви: непродумана заміна ресурсів і технологій без огляду на наявні коефіцієнти перетворення енергії; масове й хаотичне будівництво станцій із негарантованою потужністю; підміна «розвитком ВДЕ і скороченням енергоспоживання» Цілі 7 сталого розвитку «Забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії для всіх»; заміна залежності від поширених енергоресурсів (із низькою доданою вартістю) залежністю від постачання дорогих технологій, що належать декільком державам; відсутність будь-яких енергетичних резервів).
Загроза третя: руйнування держави.
Тут – докладніше.
Дехто каже: «Лише перехід України на 100% ВДЕ може забезпечити її енергетичну незалежність…»
Але «перехід на 100 % ВДЕ в Україні…» – це:
– танки на батарейках, армія на конях, ППО на вітряках;
– залежність від обмеженої кількості постачальників енергетичних технологій;
– відсутність енергетичних резервів;
– неспроможність реагувати на надзвичайні ситуації;
– нездатність протистояти збройній агресії.
Дехто каже: «Потрібно зменшувати енергоспоживання».
Але «зменшення споживання енергоресурсів на 42 %» – це:
– припинення економічного зростання (див. парадокс Джевонса);
– погіршення добробуту населення;
– поглиблення енергетичної бідності.
У зв’язку з цим пропоную особливо активним прибічникам Грети Тунберг приміряти на себе (про всяк випадок) статтю 111 Кримінального кодексу України: «Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду… обороноздатності, … економічній… безпеці України: …надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, – карається позбавленням волі на строк від 12 до 15 років…»
Ви, звісно, ж спитаєте: «Що робити?»
Як на мене, :
– з марних спроб зупинити старіння систем і зростання цін на створення гнучкої, розподіленої, конкурентної енергетики;
– з патерналістської підтримки громадян на формування їхньої активної позиції та енергоефективної свідомості.
Основні принципи такої політики:
– пріоритет інтересів держави, а не «інвесторів» (P.S.: мені пропонували замінити в цьому принципі «державу» на «громадянина», проте у кожного громадянина свій інтерес і не можна одночасно задовольнити всіх);
– баланс інтересів виробників і споживачів;
– розвиток власної ресурсної й технологічної бази;
– раціональне використання ресурсів і технологій із найвищими коефіцієнтами перетворення енергії;
– відсутність надмірної залежності від будь-якого джерела, маршруту чи постачальника ресурсів і технологій;
– екологічна прийнятність та економічна ефективність.
http://oilreview.kiev.ua/2019/12/18/metoyu-derzhavno%d1%97-politiki-pid-chas-energetichnogo-perexodu-maye-stati-%d1%97%d1%97-pereoriyentuvannya-ryabcev/
Поділитися