Українська енергетична інфраструктура: 08-14.02.2021

11 лютого на Українській енергетичній біржі відбувся черговий успішний аукціон з продажу електроенергії, виробленої з альтернативних джерел. Цього разу ДП “Гарантований покупець” реалізував 137 532 МВт-год. З них 57 211 МВт-год базового навантаження та 80 321 блочними позиціями. Загальна вартість реалізованої електроенергії склала 213,9 млн.грн.

На аукціон було запропоновано 21 позицію, періодом постачання з 1 по 31 березня 2021 року. Загальний обсяг запропонованої "Гарантованим покупцем" електроенергії в зоні ОЕС України становив 154 900 МВт-год. За результатами аукціону реалізовано близько 89% виставленого обсягу. Загалом було підписано 45 угод та визначено 20 переможців.

Середньозважена ціна, що сформувалася за результатами аукціону за графіком базового навантаження, склала 1479,91 грн/МВт-год. За блочними позиціями, за графіком 8-18 години ціна склала 1 633.30 грн/МВт-год, 9-17 години - 1 614.98 грн/МВт-год, 10-16 години 1 562.70 грн/МВт-год, 11-15 години 1 546.84 грн/МВт-год.

«Гарантований покупець продовжує успішну реалізацію електроенергії, виробленої з альтернативних джерел. Ми спостерігаємо поступове збільшення кількості учасників з кожним аукціоном. Такі результати дозволяють досягати високої ліквідності реалізації "зеленої" електроенергії, та зацікавленості учасників ринку у купівлі невеликих обсягів» - прокоментував Генеральний директор УЕБ О. Коваленко.

https://www.ueex.com.ua/presscenter/news/garantovanij-pokupets-prodovzhue-uspishnu-realizatsiu-elektroene/?fbclid=IwAR3T_ZmdfIhzyE96a3jGeFs2ORIH1fSabBJ_atsci7pW8advZiyyGlP03Q4

 

 

ДТЕК виступає за прийняття комплексних стратегічних заходів, щоб забезпечити довгостроковий стабільний розвиток енергетичної галузі для успішної інтеграції в енергосистему континентальної Європи в 2023 році. Про це під час пресконференції заявив генеральний директор ДТЕК Максим Тімченко.

За словами Максима Тімченка, поточна криза на ринку електроенергії — це наслідок фундаментальних економічних помилок щодо адміністративного втручання в ціноутворення. Фінансовий дефіцит галузі з моменту запуску нової моделі ринку в 2019 році вже перевищує 50 млрд грн.

«Зростання заборгованості в енергосистемі привели до скорочення витрат на ремонти та інвестиції в основне обладнання як теплової генерації, так і атомної. Як наслідок, ми спостерігаємо зростання аварійності, і падіння надійності енергопостачання країни. Незважаючи на критику з боку регулятора і звинувачення окремих політичних гравців в нестабільній роботі ТЕС цієї зими, ДТЕК як і раніше є опорою енергосистеми України, — зазначив генеральний директор ДТЕК Максим Тімченко. - Вирішити ці системні проблеми може створення професійної команди, застосування кращого європейського досвіду, інтеграція енергосистеми України з ENTSO-E, встановлення ринкових підходів до ціноутворення. Інтеграція України в енергетичний ринок Європи дозволить посилити конкуренцію, знизити ціни і підвищити якість послуг, що надаються. При цьому важливо забезпечити моніторинг на рівні уряду виконання плану інтеграції енергосистем України і Європи».

Кінцевий термін виконання всіх заходів щодо синхронізації цих двох енергосистем запланований на 2023 рік. При цьому, паралельній роботі з ENTSO-E буде передувати тестування роботи енергосистеми України в ізольованому режимі протягом 2022 року. У цей період Україна повинна показати свою здатність забезпечувати надійне енергопостачання без імпорту електроенергії. Тільки за результатами цього тесту буде прийнято рішення про перехід на паралельну роботу енергосистеми України з ENTSO-E.

На думку Максима Тімченка, Україна наблизилася впритул до критичної точки, коли часу на прийняття заходів майже не залишилося. Для того, що енергосистема країни інтегрувалась в європейський енергетичний простір необхідно вже сьогодні вирішити ряд проблемних питань енергоринку:

усунути невизначеність в кадровій політиці, створивши професійну команду в профільних державних відомствах;

погасити борги ДП «Гарантований покупець», які на сьогоднішній день перевищили 24 млрд грн, перед інвесторами ВДЕ;

виключити адміністративне втручання з боку регулятора в роботу ринку;

проводити послідовну політику щодо лібералізації тарифів, при цьому звертаючи увагу на необхідність проведення виваженої соціальної підтримки споживачів.

 

https://dtek.com/media-center/news/dtek-prizyvaet-prodolzhit-reformu-rynka-elektroenergii-ukrainy/?fbclid=IwAR1u1Is1L8ORrLUMqtSBL23dnIq6OXwlyjqa3YXzi9ujcpGfS1IBvc0j8O4

 

 

Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Роман Абрамовський підписав Меморандум про розвиток Чорнобильської зони відчуження з Міністром культури та інформаційної політики Олександром Ткаченко та очільниками ДАЗВ і ДАРТ.

Зона відчуження – «магніт», який притягує своєю незвіданістю та таємничістю. Унікальні технологічні об’єкти та покинуте житло нагадують нам про ядерну катастрофу, яка сколихнула увесь світ у 1986 році.

Під час прес-конференції Роман Абрамовський заявив, що зона відчуження є місцем, де можна споглядати і опікуватися мальовничою дикою природою:

«Для Міндовкілля надзвичайно важливо, аби розвиток туризму не завдавав шкоди природному надбанню зони відчуження. Тут розташований найбільший за площею в України Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. Торік його території включено до Всесвітньої бази даних про заповідні території».

Роман Абрамовський зазначив, що території зони відчуження відроджуються і показують, що природа потужніша за такий страшний антропогенний фактор як Чорнобильська катастрофа. З часу трагедії до Чорнобильського заповіднику повернулися чорний лелека, бурий ведмідь, рись, зубр та інші види, які до аварії у цих краях вважалися рідкісними гостями.

Також Міністр повідомив про напрацювання Міндовкілля у сфері запобігання ландшафтним пожежам у Чорнобилі.

«Міндовкілля спільно з ДАЗВ розробили план із запобігання ландшафтним пожежам у зоні відчуження. Вже скоро цей документ має затвердити Уряд. Це дозволить створити на базі ДСП «Північна Пуща» пожежну охорону, яка оперативно реагуватиме на надзвичайні ситуації», - зазначив Роман Абрамовський.

Меморандум об’єднає зусилля для:

- підтримки у зоні відчуження природоохоронної діяльності;

- організації заходів із вшанування ліквідаторів та постраждалих з нагоди 35-роковин Чорнобильської катастрофи.

https://mepr.gov.ua/news/36806.html?fbclid=IwAR0msmXHaHe0mvCcg_62h3qkNXQ2HlQiwMZCnymGK13aWFGqkaelWVW5H8k

 

 

 

Інтерв’ю із президентом Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»

 

— Розпочнемо з простого питання, яке практично не порушувалося ніколи, бо вважалося ніби зрозумілим без пояснень: чи просто поділити енергосистему СРСР, що вважалася єдиною, на окремі системи утворених на його теренах країн? Адже саме це безпосередньо демонструє геополітичні процеси, що відбуваються ось уже майже три десятки років після розвалу Радянського Союзу, під час яких московське керівництво намагається «чужими руками діставати каштани з багаття»…

— Може й не просто, але можливо. Однак за однієї умови. Якщо є добра воля сторін, а не бажання одного, найпотужнішого гравця — Росії, зберегти свій вплив та домінування за нових геополітичних реалій після розпаду СРСР. Яскравий приклад — Чехословацька федерація. Коли у 1993 році вона припинила своє існування, жодних проблем у справі виокремлення національних енергосистем з інтегрованих нафтової, газової та електроенергетичної федерального рівня не виникало. Проблеми технічного, організаційного, комерційного характеру, безперечно, мали місце, але вони вирішувалися в дусі доброї волі обох сторін. Чехія, як значно потужніший суб’єкт колишньої федерації, не прагнула нав’язати Словаччині своє бачення чи отримати якісь преференції або ж дискримінувати її.

Абсолютно інакше все відбувалося у пострадянських країнах. Росія, оговтавшись після розпаду СРСР, відразу почала використовувати фінансовий та енергетичний важелі впливу на нові незалежні держави. Саме у такому поєднанні. Нав’язуючи вигідні для себе договори на постачання енергоресурсів з високими на них цінами — бо ж тепер, мовляв, ринок, і пропонуючи кредити для їх закупівлі, вона створила вже у перші роки існування нових незалежних держав боргову залежність, яка доповнювала енергоресурсну. Далі спрацьовував простий підхід — конвертація українських залежностей в економічні, військові та геополітичні вигоди для РФ. Потрібен газ? Спочатку заплатіть борги за спожитий! Не можете? Тоді частина вашої частки Чорноморського флоту колишнього СРСР буде нашою. Заборгували за газ? Давайте вашу ГТС, закріплюйте перебування ЧФ РФ до 2017 року в обмін на погашення боргів. Отримайте знижку за пролонгацію базування флоту до 2042 року.

 

— Можна трактувати так, що нацбезпека новоутворених на місці СРСР країн по-справжньому почала випробовуватися саме їх енергетичним забезпеченням?

— Значною мірою — так. Передусім це стосувалося тих колишніх республік СРСР, які не видобували або видобували недостатньо для задоволення потреб економіки власних енергоресурсів. Тобто країни Балтії, Україна, Білорусь, Молдова, Грузія, Вірменія стали залежними від енергетичних постачань з РФ.

Але зводити залежність, що автоматично виникла після розпаду СРСР, винятково до ресурсного фактору, було б спрощенням. Навіть, я б сказав, — примітивізацією. Незалежність формується в мізках правлячого істеблішменту. Якщо вона там є, то незважаючи на енергетичну залежність від колишнього союзного центру, це не стане на заваді унезалежненню країни навіть ціною певних економічних втрат. Яскравий приклад — Литва і Латвія, які практично 100-відсотково залежали від Росії за всіма видами енергоносіїв. Тим не менше самоцінність державної незалежності привела ці країни, попри тиск і каральні дії РФ, до НАТО і ЄС. На відміну від Білорусі, яка обрала модель «геополітичного форпосту» Росії у Східній Європі в обмін на дешеві нафту й газ, що привело країну до тотальної залежності від РФ і, зрештою, до банкрутства режиму А. Лукашенка, агонію якого ми зараз спостерігаємо.

Україна опинилась десь посередині. З одного боку, залежність не була тотальною, оскільки у нас видобувається і газ, і вугілля, і трохи нафти. Але з іншого — ментально українська паразитарна олігархія та обслуговуючий її політичний клас були орієнтовані на отримання дешевих енергоресурсів з РФ ціною політичних поступок. Так званий прагматизм. Цим користувалась Росія, створюючи корупцієгенні впливи на політичний істеблішмент України через своїх та місцевих олігархів — досить згадати схеми типу Eural Trans Gas чи «Росукренерго», а також різнокаліберну агентуру впливу і просто агентуру російських спецслужб.

— Наскільки цивілізовано виходили з системи енергозабезпечення РЕВ країни колишнього соцтабору?

— Росія після розпаду Варшавського договору, РЕВ (Ради економічної взаємодопомоги) та зрештою СРСР була надто слабка, щоб нав’язувати свої умови новим, вже некомуністичним урядам колишніх сателітів. Тим більше, що країни Центральної Європи відразу оголосили про свої стратегічні цілі — членство в НАТО і ЄС, діставши потужну підтримку з боку Заходу. Винятком можна назвати хіба що Болгарію, яка досі енергетично залежна від Росії і де Кремль діє доволі успішно, використовуючи як агентуру впливу, так і корупцію, щоб зберегти статус-кво. Протилежний приклад — Польща. Зверніть увагу, що, попри спроби Росії використовувати залежність країни від постачань нафти й газу з РФ, Польща не тільки стала успішною країною, але й поставила за мету та упевнено рухається до неї — позбутися імпорту російських енергоресурсів, не допустити реалізації шкідливих не тільки для Польщі, але й для ЄС та НАТО проектів «Північний потік».

— Тривалий час ведеться мова про утворення у державі ринку, де енергія повинна продаватися як звичайний товар. Оскільки його ніяк «не запускають», то з якої причини? І невже все залежить лише від запровадження у нашому законодавстві європейських норм, що сприятимуть об’єднанню українського енергоринку з таким самим ринком ЄС?

— Немає такого «перемикача», щоб від «не-ринку» відразу перейти до ринку. Європейська комісія періодично шпетить навіть низку кран-членів, таких як Болгарія, Румунія і навіть Польща, за те, що у них є серйозні недоліки у функціонуванні енергоринків.

У нас головні проблеми полягають у тому, що олігархічні групи в умовах країни з корумпованим держапаратом деформують ще не сформоване конкурентне середовище енергоринків на свою користь, тобто намагаючись максимально зберегти монопольні чи домінантні схеми, які приносять їм надприбутки. Параліч правової системи країни протягом останнього року призвів до регресу «правил гри» квазієвропейського взірця, що сформувались після Революції гідності, до традиційної олігархічної «гри без правил». Або точніше — до стандартного принципу олігархономіки: доходи приховую, владу корумпую, податки мінімізую, прибутки — собі через офшор, борги і соціальні проблеми — державі.

Тому без відновлення функціонування правової системи держави, реальної демонополізації, знищення корупційних схем, нейтралізації ворожої агентури ніякої секторальної інтеграції енергетичних ринків з ЄС не відбудеться. Ніхто в ЄС не буде імплантовувати собі ракову пухлину.

— Які причини виникнення в Україні профіциту електроенергії, яку немає до чого застосувати — через згортання економіки чи нефахове планування її, електроенергії, виробництва?

— З одного боку, має місце накопичений ефект деіндустріалізації країни, скорочення виробництва енергомісткої продукції металургії та важкої промисловості. Лише один приклад. Якщо в Україні у 1990 році виплавлялось майже 55 млн тонн сталі, у 2010-му — 30 млн тонн, то у 2019-му було виплавлено менше 21 млн тонн. За січень–травень поточного року випуск сталі скоротився майже на 11 %. Зрозуміло, що для виробництва 20 млн тонн сталі не потрібно стільки генеруючих потужностей, як для 55 млн тонн.

З іншого боку, протягом останніх двох років, внаслідок буму зеленої енергетики, було створено такі потужності сонячної та вітрової генерації, які цілком можна порівняти з тим, що в Україні, наприклад, побудували б ще одну, найбільшу в Європі Запорізьку АЕС з її 6 енергоблоками-мільйонниками!

«Чорний лебідь» у вигляді пандемії коронавірусу різко обвалив промислове виробництво, споживання енергії впало і таким чином профіцит генеруючих потужностей дався взнаки. Ну а далі стали спрацьовувати закони олігархономіки. Оскільки НАЕК «Енергоатом» — державна компанія, то в умовах надлишку пропозиції її стали витісняти з ринку адміністративними методами для того, щоб дати можливість максимізувати доходи приватній вугільній та зеленій генерації з їх більш високовартісною електроенергією. Внаслідок цього компанія змушена зупинити низку енергоблоків. Частка дешевої енергії на ринку скоротилася. Але саме це й відповідає інтересам окремо взятого олігархічного угруповання, що домінує у вугільній енергетиці та володіє левовою часткою альтернативної генерації. У такий спосіб в умовах скорочення виробництва можна непогано заробити, пропонуючи на ринок більш дорогу електроенергію й обмежуючи доступ на нього атомної генерації.

— Що тепер робити з надлишком потужностей генерації? Закривати АЕС?

— В жодному разі… Потрібно проблему конвертувати в перевагу. Зайву електроенергію слід експортувати. Ми давно хочемо експортувати в ЄС електроенергію не тільки з Бурштинського енергоострова. Але ніяк не можемо синхронізувати нашу ОЕС з європейською. Схоже, ця річ не виглядає перспективною найближчими роками, а може і в осяжній перспективі, як з огляду на частку брудної вугільної генерації, так і з огляду на зв’язок з російською енергосистемою, що тягне нас в іншому напрямку. Але є альтернативний варіант. Використовувати надлишкову електроенергію для виробництва гідрогену шляхом електролізу води. Європа дедалі більше переймається тим, як створити потенціал гідрогену, аби забезпечити декарбонізоване енергетичне майбутнє. Європа потребує гідрогену. Отже, слушний варіант — надлишкову електроенергію експортувати у вигляді гідрогену, що можливо як по існуючій ГТС, так і через скраплення у рідкому вигляді.

 

Схема експорту електроенергії з Бурштинського енергоострова до ЄС. Джерело: https://biz.censor.net.ua/

— У світі десь вже довели доцільність і вигоду такого варіанту?

— Погляньмо на Австралію, на цей острів-континент. Країна має найбільший у світі потенціал для виробництва чистої енергії — сонячної та вітрової. Але не маючи сухопутних кордонів, Австралія не має можливості експортувати її по ЛЕП. І це у той час, коли за кілька тисяч кілометрів знаходяться світові лідери у справі споживання енергії — Китай, Японія, Південна Корея, Індія. Відповідно, здавалося б, розвивати відновлювані джерела енергії (ВДЕ) в Австралії, окрім як для власного споживання, не має сенсу. Але ж ні! Просте і геніальне рішення було віднайдено. Німецький «Сіменс» реалізує з 2019 року проект будівництва комбінованої сонячної та вітрової генерації загальною потужністю 5 ГВт (еквівалентно 5 енергоблокам-мільйонникам АЕС) для подальшого виробництва гідрогену із застосуванням ним же розробленої сучасної електролізерної технології Siemens Silyzer.

Чому нам не можна зробити щось подібне, зважаючи, що саме на півдні України розташовані надлишкові потужності як атомної генерації, так і з відновлювальних джерел? На цьому етапі це потужне багатопланове завдання для НАН України — опрацювати ефективні моделі використання профіциту генеруючих потужностей для того, щоб конвертувати його у вирішення національних завдань.

Напевно, у нас на державному рівні ще не усвідомлюють, яка вже відбувається глобальна конкуренція мегапроектів PtX (Power-to-X solutions) з виробництва чистої енергії з метою її подальшої «матеріалізації» та реалізації у вигляді того чи іншого енергопродукту з серії можливих множинних рішень (X-solutions). Наприклад, виробництва гідрогену у спосіб електролізу та експорту його до споживачів — розвинених країн. На цій мапі ми не помітні, а повинні б бути позначені подібно до Іспанії, Чилі чи Аргентини.

 

Виробництво гідрогену у спосіб електролізу та експорт його до споживачів. Джерело: https://etipwind.eu/

Настав час для PtH-рішень (Power-to-Hydrogen) в Україні. Це означає створення нової галузі виробництва чистої енергії для нової економіки. Нові робочі місця тут, у нас в Україні. Тим більше, що життя примушує до змін.

— Що буде з розвитком зеленої енергетики в контексті надлишку пропозиції електроенергії на ринку та її високої вартості?

— Вона буде розвиватися, але, звісно, не такими темпами, як це було ще торік. Стратегічна помилка, якої припустилися кілька років тому, коли у нас у захваті аплодували новим проектам сонячної та вітрової генерації, полягала в тому, що реалізація проектів генерації не була жорстко прив’язана до одночасного будівництва енергосховищ. Зараз це потрібно робити, щоб убезпечити ОЕС від нерозрахункових режимів функціонування, коли сонце не світить і вітер не дме. А головне — вона добре вписується разом з атомною енергетикою, яка не дає емісії СО2, у PtH-рішення для енергетичного сектору України ХХІ століття — виробляємо електроенергію, конвертуємо в гідроген та експортуємо його до ЄС.

— На тих поважних заходах у Європі та США, де вам випадало бути як активному учаснику, що радять нам закордонні колеги з приводу проблем з енергозабезпеченням України? І чи завжди підтримують нас у нашому протистоянні з росіянами?

— Друзі України, безперечно, нас підтримують. Досить згадати спільну українсько-польсько-американську взаємодію з протидії антиєвропейському та антиукраїнському проєкту «Північний потік-2». Боротьба ще триває… Чи інший приклад — диверсифікація постачання ядерного палива на наші АЕС у співпраці зі США та компанією Westinghouse.

Звісно, що порада № 1 — це завершити реформи в енергетичному секторі. Останні 5 років показали, що там, де вони виконувалися, є успіх. Нехай і не сповна, але є. Там, де реформування лише імітувалося — відбувається відкат назад. Приклад, реформи «Нафтогазу України» якраз з категорії біль-менш успішних. Цей приклад — демонстрація того, як можна з проблемної держкомпанії зробити прибуткову, виграти арбітраж у «Газпрому» та ще й завдати потужного удару по його мегапроектах у Європі.

Порада, умовно, № 2 — відновити верховенство права та покінчити з корупцією, бо якщо ви з нею цього не зробите, то вона покінчить з вами.

Порада № 3 — визначитись із пріоритетами у розвитку енергетики, щоб нас включили у сучасні технологічні ланцюжки «грінізації» європейської економіки. Це набуває особливої актуальності в контексті амбітної Green Deal, прийнятої ЄС наприкінці минулого року.

 

— Які у вас з’являються думки після своєї участі на конференції, круглому столі чи після свого виступу по радіо чи телебаченні, де порушується тема української енергетики?

— Мені хочеться наприкінці такого заходу зауважити: не можна йти вперед з поверненою назад головою, ще й повсякчас пригадуючи, а як там було за часів СРСР та РЕВ! Три десятиліття тому світ змінився, а зараз тоді змінений світ знову змінюється. Потрібно ловити у свої вітрила вітер змін, а не сморід минулого, що вже належить історії.

Записав Олег Махно

https://bintel.org.ua/analytics/toplivo-energetika/mixajlo-gonchar-nastav-chas-ptx-rishen-v-energetici/?fbclid=IwAR04mMOqIVrGRJaApFU_sXDiDyh0QZk5Dme4NcLZHEamob0m7bgi-KvKFqY

 

 

У Брюсселі завершилося Сьоме засідання Ради асоціації Україна – Європейський Союз, яке відбулося під головуванням Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля та Верховного представника ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозепа Борреля.

Засідання Ради асоціації засвідчило важливість подальшого зміцнення економічної інтеграції України з Європейським Союзом на основі Угоди про асоціацію. Україна продовжить свою політику щодо наближення до європейських стандартів у всіх галузях у рамках виконання положень Угоди про асоціацію.

«Наш особливий інтерес стосується оновлення додатків до Угоди про асоціацію, передусім у частині торгівлі, цифровізації економіки, зеленого курсу, укладення «промислового безвізу», інтеграції в енергетичний ринок ЄС та взаємодії у сфері транспорту. Розраховуємо на відданість ЄС щодо реалізації цілей Угоди, найбільш амбітною з яких є поступова інтеграція України до ринків ЄС», – наголосив Денис Шмигаль за підсумками зустрічі.

Представники Європейського Союзу зі свого боку підтвердили готовність допомогти Україні отримати ранній доступ до вакцин та підтримати кампанію з вакцинації.

Як зауважив Денис Шмигаль, Євросоюз ще раз підтвердив свою непохитну підтримку та відданість незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України, а також засудив дії Російської Федерації щодо порушення територіальної цілісності України. Також політика Європейського Союзу щодо невизнання анексії Криму залишається незмінною.

Під час зустрічі представники ЄС та України домовилися розпочати консультації щодо подальшого перегляду лібералізації торгівлі товарами. Сторони привітали запуск попередньої оціночної місії щодо готовності України до Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції («промисловий безвіз») та сподівається отримати її рекомендації якнайшвидше.

Сторони також наголосили на важливості подальшої роботи над інтеграцією енергетичної системи України до європейської, а також на важливості для України продовжувати реформу в енергетичному секторі.

Члени української делегації наголосили, що Україна продовжить імплементацію законодавчих ініціатив, які стосуються Європейського зеленого курсу. Крім того, будуть продовжені спільні проекти у сферах енергоефективності, трансформації вугільних регіонів та боротьби зі змінами клімату.

Прем'єр-міністр України у свою чергу зауважив, що співпраця між Україною та ЄС продовжиться у галузі наукових досліджень, освітніх проектів, міграційної політики, кібербезпеки, цифровізації та інших сферах.

«Ефективна імплементація Угоди про асоціацію залишатиметься ключовим пріоритетом реформаторських зусиль української влади та моїм особистим пріоритетом як Глави Уряду», – підкреслив Денис Шмигаль.

https://www.kmu.gov.ua/news/ukrayina-zasvidchila-prioritetnist-podalshogo-zmicnennya-ekonomichnoyi-integraciyi-denis-shmigal?fbclid=IwAR2BMD4t5deGuWbvXEnDlH7EXzt9gOj6oJPcsEpwYeZ9vU_fEEWUkYkXcIk

 

 

Торги 11 лютого 2021 року відбулися за ініціативи підприємства на ТБ «Українська енергетична біржа».

Про це пише пресслужба УЕБ і Гарантованого покупця.

«Перший аукціон державного підприємства «Гарантований покупець» з продажу «зеленої» електроенергії на березень показав високі результати.

«Було встановлено  новий ціновий рекорд на електроенергію з відновлюваних джерел – понад 1634 грн/МВт-год», — йдеться у повідомленні.

У пресслужбі ГарПоку нагадали,  що попереднім найбільшим значенням було 1608 грн/МВт-год.

«Термінал» писав, протягом січня 2021 року на УЕБ було проведено 89 торгових сесій, за результатами яких у БЕТС та БЕТС «Electric Power» реалізовано різних видів енергоресурсів загальною вартістю 10,2 млрд грн (з ПДВ), що на 20,5% більше, ніж у січні 2020 року.

: http://oilreview.kiev.ua/2021/02/12/aukcion-garpoku-z-prodazhu-zeleno%d1%97-elektroenergi%d1%97-na-berezen-pokazav-visoki-rezultati/

 

 

 

Про це йшлося на 7-му засіданні Ради асоціації Україна-ЄС.

«Наш особливий інтерес стосується оновлення додатків до Угоди про асоціацію, передусім у частині торгівлі, цифровізації економіки, зеленого курсу, укладення «промислового безвізу», інтеграції в енергетичний ринок ЄС та взаємодії у сфері транспорту», – наголосив Денис Шмигаль за підсумками зустрічі.

Рада асоціації також привітала прагнення України привести свою політику та законодавство у відповідність до Європейського зеленого курсу.

«Україна братиме участь у процесах формування та імплементації Зеленого курсу, а сферами спільного інтересу є енергоефективність, водень, трансформація вугільних регіонів, промислові альянси та розвиток кліматичної архітектури. Економіка Європейського континенту зазнає змін, тому ми будемо об'єднувати зусилля з ЄС для взаємовигідного співробітництва», - прокоментувала Ольга Стефанішина.

https://www.kmu.gov.ua/news/ukrayina-zasvidchila-prioritetnist-podalshogo-zmicnennya-ekonomichnoyi-integraciyi-denis-shmigal