Альтернативна енергетика в світі: 11-17.11.2019

Разом з підрядником Northrop Grumman вчені з лабораторії AFRL, основного науково-дослідного центру військово-повітряних сил США, створять і випробують на орбіті систему бездротової передачі енергії сонця для потреб Пентагону. Інженери AFRL займуться розробкою і демонстрацією ключових елементів технології, а Northrop Grunman візьме на себе виробництво обладнання для випробувань.

 Проект називає Space Solar Power Incremental Demonstrations and Research - послідовні дослідження і демонстрація можливостей космічної сонячної енергії, або SSPIDR. Суть його в оснащенні космічних апаратів сонячними елементами, які будуть накопичувати енергію і передавати на поверхню планети у вигляді радіочастотного випромінювання, в точки, де військові розгортають нові бази, повідомляє сайт AFRL.

Проект має на меті SSPIDR - забезпечити військових безперебійним джерелом енергії в районах, віддалених від ліній електропередач. У недавньому звіті на замовлення глави Об'єднаного комітету начальників штабів обриви енергомереж і брак енергії називалися в числі основних проблем військових операцій найближчого майбутнього.

    «Енергія - це стратегічна перевага і потенційна вразливість для нашої держави і Міністерства оборони, - заявив директор AFRL полковник Ерік Фельтен. - Для забезпечення успішності місій Міністерства оборони ми повинні володіти необхідною енергією в потрібний час і в потрібному місці».

На розробку обладнання Northrop Grumman виділено $ 100 млн. Про терміни реалізації проекту військові не інформують.

Першу сонячну електростанцію в космосі має намір побудувати Китай. До 2030-м вона повинна досягти потужності в кілька мегават, а до 2050-го їх потужність вже будуть вимірювати в гігават.

https://hightech.plus/2019/10/31/pentagon-zakazal-sistemu-peredachi-solnechnoi-energii-iz-kosmosa

 

 

Німеччина повинна мати у своєму розпорядженні мільйоном зарядних станцій для електромобілів до 2030 року. Така мета була позначена канцлером Ангелою Меркель.

В даний час в Німеччині налічується 20 000 загальнодоступних пунктів зарядки. Потенційні покупці нерідко називають відсутність інфраструктури причиною відмови від придбання електромобіля.

Крім батарейних електромобілів уряд країни вивчає перспективи машин на водневих паливних елементах, щоб прийняти рішення про субсидування, здатному зробити такі транспортні засоби більш привабливими для споживачів.

Для випуску електромобілів буде потрібно менше працівників, ніж зараз необхідно для випуску автомобілів з бензиновими і дизельними двигунами, але держава враховує цей момент і прагне зберегти робочі місця в галузі.

https://elektrovesti.net/68222_v-germanii-k-2030-godu-budet-ustanovleno-do-1-mln-zaryadnykh-stantsiy-dlya-elektromobiley

 

 

За повідомленням американської Асоціації вітроенергетики (AWEA), встановлена потужність вітроенергетики США досягла 100 ГВт. Штати займають друге місце в світі за цим показником, на першому КНР, що володіє сьогодні приблизно 200 ГВт вітрових електростанцій.

Про це пишуть ЕлектроВісті.

 Глава AWEA зазначає, що для будівництва перших 25 ГВт країні знадобилося 28 років, а наступні 75 ГВт були введені лише за 11 років. Сьогодні американська вітроенергетика — це 114 тисяч робочих місць, 500 заводів і $ 194 млрд накопичених інвестицій.

100 ГВт вітрових потужностей в США здатні виробляти 8% електроенергії країни — обсяги, еквівалентні споживання штату Каліфорнія.

Портфель проектів вітроенергетики на різних стадіях опрацювання досяг рекордних 46,5 ГВт.

Важливо відзначити, що вітроенергетика виробляє найдешевшу електроенергію в США. За останньою доповіддю Міністерства енергетики, середні ціни на вітрову електроенергію за укладеними у 2018 році прямими договорами купівлі-продажу (PPA) нижче двох центів за кіловат*год. За даними глави американської енергетичної компанії NextEra, вартість одиниці енергії нових вітрових станцій, навіть оснащених короткостроковими накопичувачами енергії, набагато нижча, ніж у нових газових електростанцій.

http://oilreview.kiev.ua/2019/11/07/vitroenergetika-ssha-dosyagla-100-gvt/

 

 

Після чотирьох місяців монтажних робіт, Jan De Nul Group завершила весь обсяг робіт в рамках контракту на проектування, закупівлю, будівництво та монтаж обладнання, установку фундаментів турбін, силових кабелів і захисту від кавітаційної ерозії на території морської вітроелектростанції Formosa 1, говориться в прес-релізі Jan De Nul.

Роботи виконувалися для другої черги проекту вітроелектростанції на замовлення оператора Formosa 1 Wind Power Co. LTD., Спільного підприємства Ersted (35%), JERA (32,5%), Macquarie Capital (25%) і Swancor Holding (7,5%).

Тайванська морська вітроелектростанція Formosa 1 розташована в 3 км від узбережжя Мяолі. Перша черга проекту вітропарку включала установку двох демонстраційних вітротурбін Siemens загальною потужністю 8 МВт.

Jan De Nul виконала установку 20 моносвайних фундаментів морських вітротурбін і перехідної частини з цементувати з'єднанням. Навколо цих фундаментів було засипано 56 тис. Тонн каменів для захисту від кавітаційної ерозії. Кабелеукладач Willem de Vlamingh проклав 17 гілок з'єднувального кабелю (33 кВ) і три гілки кабелю для передачі потужності на берег. На березі було прокладено наземні кабелі загальною довжиною 12 км для підключення до підстанції.

Крім міжнародних постачальників послуг і матеріалів Jan De Nul уклала субпідряди з місцевими тайванськими постачальниками. Після призначення порту Тайчжун головною сортувальної базою проекту, Jan De Nul налагодила місцеву ланцюжок поставок, що включає видобуток кар'єрних каменів для засипки в підстави вітротурбін, роботи з вивантаження породи, зберігання і транспортування фундаментних конструкцій, монтаж площадок з'єднувальних муфт і прокладку наземних кабелів.

Цей проект для Jan De Nul став першим в Тайвані з 1995 році. З 1999 року група продовжує працювати тут, пропонуючи свої послуги морської нафтогазової галузі, а також основним тайванським портам (Тайбей, Тайчжун, Гаосюн і Майляо). Зараз тривають роботи по іншим проектам морських вітропарків, які планується завершити в 2020 і 2021 роках.

Друга черга морської вітроелектростанції Formosa 1 генпідрядником якої була обрана група Jan De Nul, включає збільшення потужності вітроелектростанції Formosa додаванням двадцяти 6-МВт турбін з повною вихідною потужністю 120 МВт. Formosa 1 стане першою комерційною морської вітрової електростанцією в Тайвані з введенням в експлуатацію до 2020 року.

Фундаменти вітряних турбін відносяться до типу monopile. Вага моно-пальових фундаментів варіюється від 752 до 1230 тонн при максимальному діаметрі 8,4 м і довжиною від 60,1 до 79,5 м. Кожна з перехідних частин важить 465 тонн і складається з п'яти внутрішніх платформ, зовнішньої платформи і причальних-посадкового місця.

Група компаній Jan De Nul (головний офіс Люксембург, Бельгія) заснована в 1938 році. Компанія знаходиться в сімейній власності. Jan De Nul спеціалізується на будівництві і підтримці морської інфраструктури по всьому світу. Велика частина обороту групи (85%) припадає на днопоглиблювальні роботи. Компанія також виконує контракти в рамках нафтогазових шельфових проектів, намиву штучних територій. Власний флот групи складається з 76 судів. Річний оборот групи становить 1,9 млрд євро.

Jan De Nul брала участь в декількох проектах морських вітропарків в Бельгії, Великобританії, Швеції, Данії, Фінляндії та Німеччини. У минулому році компанія вперше отримала контракт за межами Європи: проектування і монтаж вітротурбін в рамках другої черги проекту вітропарків Чжанхуа і Формоза 1, першого проекту вітрових електростанцій в Тайвані. У 2016 році в Бельгії компанія встановила турбіни для морського вітропарку Nobelwind з 50 турбінами потужністю по 3,3 МВт кожна. У 2019 група приступить до установки морського вітропарку Northwester 2 (23 турбіни / 9,5 МВт).

http://portnews.ru/news/286143/

 

 

В.о. генерального директора МАГАТЕ Корнел Феруце в четвер поінформував раду керуючого агентства про перевірку діяльності Ірану на об'єкті в Фордо.

Про це повідомив журналістам представник МАГАТЕ, пише Прайм.

 Іран 6 листопада в четвертий раз відмовився від виконання зобов'язань з ядерної угоди і почав використання центрифуг зі збагачення урану на об'єкті в Фордо, в той час як ядерна угода передбачає, що комплекс в Натанзі буде єдиним для таких цілей. У ніч на четвер Іран почав збагачення урану на об'єкті в Фордо, де розташовані тисячі сорок чотири центрифуги, і має намір в суботу збагатити уран до 4,5%.

«Шостого листопада агентство контролювало переміщення циліндра природного гексафториду урану з підприємства зі збагачення палива в Натанзі на підприємство зі збагачення палива в Фордо і те, що там він був підключений в рамках підготовки подачі гексафториду урану в два каскаду центрифуг IR-1 для пасивування (створення на внутрішніх поверхнях якоїсь захисної плівки, яка перешкоджає їх подальшому контакту з ядерним матеріалом - ред.). Пасивування - це підготовче захід, що проводиться перед збагаченням», - повідомив представник МАГАТЕ.

Чотири роки тому 14 липня 2015 року, «шістка» (Великобританія, Німеччина, Китай, Росія, США, Франція) та Іран оголосили про досягнення Спільного всеосяжного плану дій. Угода передбачала зняття санкцій в обмін на обмеження ядерної програми Ірану. Угода в первісному вигляді не прожила і трьох років: у травні 2018 року США оголосили про односторонній вихід з неї і відновлення жорстких санкцій проти Ісламської Республіки.

Вперше Тегеран відмовився від ряду ядерних обмежень в річницю виходу США з угоди щодо іранської ядерної програми - Вашингтон залишив угоду 8 травня 2018 року, Тегеран відповів рівно рік потому, що назвав «стратегічним терпінням». Відмова від виконання ряду пунктів СВПД за іранською ядерною програмою в перший етап стосувався запасів збагаченого урану і важкої води. Згодом влада в Тегерані заявила про другий етап скорочення зобов'язань з ядерної угоді, заявивши, що Іран буде збагачувати уран на тому рівні, який країні необхідний. Третій етап розпочався 6 вересня: тоді Іран заявив, що приступив до роботи з цілою низкою центрифуг, не обмежуючи себе в сфері ядерних досліджень та розробок положеннями СВПД.

http://oilreview.kiev.ua/2019/11/08/i-o-glavy-magate-proinformiroval-sovet-upravlyayushhix-o-proverke-deyatelnosti-irana-v-fordo/

 

 

До 2030 року у Німеччині буде від 7 до 10 мільйонів електромобілів та 1 мільйон пунктів їх зарядки.

Про таке завдання канцлер ФРН Ангела Меркель нагадала в понеділок на заводі Volkswagen у місті Цвікау, повідомляє кореспондент Укрінформу.

"Ми визначили у нашому пакеті заходів із захисту клімату і очікуємо, що до 2030 року у нас буде від 7 до 10 мільйонів електромобілів та 1 мільйон пунктів їх зарядки", - заявила Меркель.

 Федеральний уряд, за її словами, у найближчі роки вкладе рекордних 3,5 млрд євро в розширення інфраструктури для електромобілів. Перш за все, необхідно створити близько 50 тис. публічних зарядних пунктів, щоб мати "певний ступінь надійності". При цьому, за розрахунками, з 2025 року будівництво та експлуатація такої інфраструктури вже не потребуватиме субсидій.

Вона додала, що кількість електроавтубосів має бути також високою.

Канцлер нагадала, що при виплаті за покупку електромобіля, так званого "екологічного бонусу", задіяні як федеральний уряд, так і виробники в рівних частинах. Практика надання "екологічного бонусу" буде продовжена з 2021 року для автомобілів з електричним, гібридним і привідним паливом, а згодом і для невеликих транспортних засобів ціною менше 40 тис. євро, наголосила вона.

Меркель наголосила, що Німеччина прагне, щоб частка відновлюваних джерел енергії до 2030 року досягла позначки 65%. При цьому, підкреслила вона, машини мають бути не тільки екологічними, але й безпечними та комфортними.

Ввечері Меркель зустрічається у себе в офісі в Берліні з виробниками та науковцями для обговорення питання електромобільності.

https://www.ukrinform.ua/rubric-technology/2811769-merkel-vidvidala-zavod-volkswagen-i-rozpovila-pro-plani-sodo-elektrokariv.html

 

 

Північно-східну префектуру Японії Фукусіма, спустошену землетрусом 2011 року та ядерною катастрофою, планують перетворити в центр відновлюваної енергетики.

Влада планує будівництво 11 сонячних і 10 вітряних електростанцій на сільськогосподарських угіддях, які більше не можна обробляти, і в гірських районах, звідки триває відтік населення.

Очікується, що загальна вартість проекту складе 300 млрд ієн, або 2,75 млрд доларів. Розтягнуть до березня 2024 року.

Державний банк розвитку Японії та банк Mizuho Bank, що є окремим кредитором, входять в групу фінансистів, які підготували кредитну лінію для покриття частини вартості будівництва.

Доступна вироблення електроенергії оцінюється приблизно в 600 МВт, вона еквівалентна двом третинам атомної електростанції, яку виробляла станція. Електроенергію в основному направлять в Токіо.

https://hightech.fm/2019/11/10/fukumill